Він був колючий, вона була ніжна...
Він був колючий, вона була ніжна. Йому б у гори, а їй до підніжжя. Вона все тонула, а він все згорав Її кликали зорі, а він спав. Його запах – весна, її запах – мінорний, Її колір червоний, а його – чорний. Він був би початок, вона була б край, Якби не зелений чай. Якби ніхто не вигадав ще книжок, Не було серіалів і казок, Якби не розмови, якби не минуле й коти, «Вона» була б я, а «він» був би ти. Але він був колючий, вона була ніжна, Він дістався до гір, а вона – до підніжжя, Їй муркочуть коти, його затишок – чай, Для когось – то Пекло, для когось – то Рай.
2021-03-08 22:56:36
3
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2590
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5521