ЛИРИЧЕСКАЯ ЭЛЕГИЯ
1 В этой девочке что-то, конечно, есть. И другую такую навряд ли встречу я. Эта девочка мигом сбивает спесь И лишает привычного красноречия. Соскользну браслетом с её запястья. Разорвусь. Рассыплюсь у стройных ног. Её имя – лучший синоним счастья, Прошепчу его – пусть услышит Бог. И замру я каменным изваяньем. Попадусь дежурным уловом в сети. Ослеплённый её колдовским сияньем, - Кто я? Самый везучий слепец на свете. Объявив черты её все святыми, Поспешу всемирный закон издать: «Всем на небе звёздам дать её имя! Всех богинь Олимпа с неё писать!». 2 Пропадут слова мои без ответа, Смоет их весна половодьем рек. Королева грёз! Королева света! Я растаю. Сгину, как вешний снег. Незанятная, скучная математика: На троих не делится одно счастье. Устаю таскаться за ней, как Хатико, Распадаясь медленно на запчасти. Я живу и дышу по инерции. Тлею, точно в камине угли. Душу рвёт на минорные терции Реквием невзаимной любви. Мечутся строки - сбежать от меня грозя. Взялся сравнить, да не тот у пера размах. Глаза её даже небом назвать нельзя, - Небо легко утонет в её глазах. 3 У тоски интерьер комнат пыточных. Существуешь ты? Или мне кажешься? Есть иллюзии хуже несбыточных – О которых мечтать не отважишься. И в лабиринтах из добра и зла Душа моя неистово блуждает. Любовь всегда сжигает нас дотла, Но избранных порой и воскрешает. Она - моя вода, мой кислород. В душе её всегда сады цветут. А я - лишь личный неуклюжий Дон Кихот. Её Величества поэт. Придворный шут. А я её храню в своих стихах, В горизонтальных строчках-заклинаньях. И имя – слаще мёда на губах, И образа её очарованье. 4 Но если Бог, подлив себе вина, Глядит с небес порой под настроение, Он, улыбаясь, понимает, что она – Его прекраснейшее самое творение. Сердце хмелеет. Пляшет чечётку. Силится вылететь снегирём наружу. Мне бы внимания, одну щепотку. Крик тишины: «Ты же ей не нужен!». Кости ломает печаль-анаконда, В месяц луна нынче переродилась. Мадонна! Джульетта! Лаура! Джоконда! Вся женственность мира лишь в ней воплотилась. Нужна! Как волны нужны кораблю. Как солнце посаженному в темницу! Пишу заглавными слово «ЛЮБЛЮ!» - По диагонали, через всю страницу.
2023-02-01 20:13:25
1
0
Схожі вірші
Всі
Forgiveness
If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.
60
4
8106
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1056