Безразличен, обезличен

Андрій Лаврик

Безразличен, обезличен, Точно выкован из стали. Как винчестер размагничен, Чтобы часом не считали. Отморожен и простужен, С чашкой чая у окошка. Там об мир, что в стёклах сужен, Трётся осень, словно кошка. Вот бы вместо эпилога Взять, и дымом в небо взвиться. Ровно столько во мне Бога, Сколько нужно, чтоб влюбиться. Лучше вспыхнуть, чем усохнуть! Наших дерзких чувств пучина - Для того, чтобы не сдохнуть, Адекватная причина.

2023-01-28 20:46:48

Інші вірші поета

Она весь день сидит в Инсте ПЛАСТИЛИНОВЫЕ ЛЮДИ Свет делит комнату І знову вибач. Що тобі ще?

Інші поети

Asker Nerys

@Asker_Nerys

Creatore di poesie

@Creatoredipoesie

Glory LoveWorld

@Glow_Heavenly_Broadcast

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4951

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4803