Безразличен, обезличен

Андрій Лаврик

Безразличен, обезличен, Точно выкован из стали. Как винчестер размагничен, Чтобы часом не считали. Отморожен и простужен, С чашкой чая у окошка. Там об мир, что в стёклах сужен, Трётся осень, словно кошка. Вот бы вместо эпилога Взять, и дымом в небо взвиться. Ровно столько во мне Бога, Сколько нужно, чтоб влюбиться. Лучше вспыхнуть, чем усохнуть! Наших дерзких чувств пучина - Для того, чтобы не сдохнуть, Адекватная причина.

2023-01-28 20:46:48

Інші вірші поета

ЭТО МИР, ГДЕ РАЗБИВАЮТСЯ МЕЧТЫ ABNORMIS АНТИЛЮБВИН Сопливы и слезливы песнопения

Інші поети

NOVATOR

@petruha1307

M@ïN ThïNg

@mainmoha

Angel Angel

@arayhel

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4928

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1967