Не треба драмгуртків, давай тверезо
Не треба драмгуртків, давай тверезо. Вже забагато в голосах металу. Твої слова заточені, мов леза Грабіжників з бандитського кварталу. Кохання – шулерська, нечесна, дивна гра. Життя – смугаста, чорно-біла зебра. Ось ти, що буцімто з’явилася з ребра, Тепер зсередини мені ламаєш ребра. Самотність – це смуток далеких зірок. У цій безпорадності винні обоє ми. Я тисну на скроні – як тиснуть курок, І пам’ять у мозок стріляє набоями. Повітряні замки підірвані нами власнОруч, Реальність, мов токар, затисне нас та відшліфує. У світі не знайдеш ти фото, щоб ми були поруч, Та в моїх думках окремо нас вже не існує.
2023-02-01 13:55:25
2
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2812
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4889