ТЕАТР ЖЕСТОКОСТИ
Андрій Лаврик
(18+)
Есть свой соблазн в бездонной пропасти, Не воспаришь вовек, ему поддавшись. Так любят зрители театр жестокости, Уж всем пресытившись, да обожравшись. Пинки, затрещины, и зуботычины На сцене розданы всем, кто помечены. Кого жалеть-то нам? Все обезличены. Умелым автором расчеловечены. Чужая кровушка течёт водицею, И жизнь грошовая, коль не твоя. А правда кажется всем небылицею, В масштабах мира пшик – смерть муравья. Средь этой серости, тоски, убогости, В душе не больше чувств, чем в манекене. Забавой кажется театр жестокости, Пока ты в зале сам, а не на сцене.
2023-02-12 10:32:37
1
0
Інші вірші поета
Я ТАСКАЛ ТЕБЯ В СЕРДЦЕ Во тьме СТАРИК И МОРЕ В гуще статусов ванильных
Інші поети
Anna Sparrows
@birdwithword
Lucian J. Sources
@lucianj_sources
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1620
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4061