Сумління
Знайомий філософ столичного інституту, Писав дисертацію «Сутність людського сумління». Він стверджував: «Кожен на світі несе спокуту Свою, та гуртовно сучасного з ним покоління» Точили ми ляси під пиво та «Єгермейстер», Він ніс, наче прапор, ідею. Волав мені «Чуєш?!? То істина, друже: сумління – воно як гейзер – Його не сховаєш, не знищиш, не заасфальтуєш.» Парирував я, що сумління – то вроджена якість Прокляття диявола, чи то покликання Боже Як схильність до чарки, чи – краще – до малювання. Воно або є, або зовсім з’явитись не може. Так, звісно, ми знали, що впертюхи – значить безумці. Та кожен натхненно лупив себе п’яткою в груди. Ми так і лишились при впевненій власній думці. А ви як вважаєте, хто з нас мав рацію, люди?
2023-02-11 11:27:18
1
0
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
16013
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5165