Світанок розпалив мільйон багать
Світанок розпалив мільйон багать, Здіймає ранок сонячні вітрила. Ти їдеш у маршрутці № 5, Сховавши за спиною вільні крила. Ранкова кава, перша сигарета, Нудні обличчя, недотепні жарти. Цей ранок, ця весна і ця планета Лише для тебе. Ти одна їх варта. Юрба навколо від краси сп’яніла: Мажори, волоцюги, торгаші. І кожен з них бажав би твого тіла. А я б хотів торкнутися душі. Хай сяє кожен день, мов діамант, Дай Бог тобі щасливого випадку. А я що зміг? Лише букет троянд. Та ці слова. Залиш собі. На згадку.
2023-02-03 16:25:23
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Еліна Сірик
Як зворушливо💔
Відповісти
2023-02-03 21:04:10
Подобається
Мартин ІДЕН
Чудово!
Відповісти
2023-02-03 21:15:51
Подобається
Схожі вірші
Всі
Don't know what to do
I wanna making you laugh, I wanna making you smile. Please do not kill this love, I'm only touched you while You was wondering by my warmth. I don't know what to do without you; So many days ago you brought Small hope into my boring life, too. Blue eyes like an immense ocean, Your first words like a dream. I'm fall in love with you more, However reckless it may seem. My little devilish angel With radiant smile, You are my own danger. I will always stay inside Your hot heart. You taught me, that memories Are never die, So for me it isn't very dangerous. You are here, but at a so long distance Of many kilometers in eternity. Your care and worry about me amazed My heart. Next to you is no adversity. I don't know what to do without you, My first and single soulmate. Don't kill this love, don't kill me too... Our love appeared from my hate. It is a turning point now, So what will you choose? Yes, you don't know, how... But we really cannot lose! ____________ And there is nothing more pleasant yet than to feel the love of a person who hates everyone now. Перевод на русский: https://www.surgebook.com/anastasia_chan/blog/7abtu0i © (Copyright, 2019) ⓝⓞⓡⓐ
45
3
5179
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1967