ВРЕМЕНА

Андрій Лаврик

Продавать себя нужно дороже, Хоть душою при этом гаже ты. И пускай теперь толще рожи, Но зато стали тоньше гаджеты. Раньше жди письмо, если отправлено, Мелким почерком лист за листом. Теперь доля секунды – доставлено, Только смайлики щлём в основном. Мог за чтение сгнить ты на зоне, Самиздат книжный был в дефиците. Теперь библиотека в смартфоне, А вот рыла - в «Фейсбучном» корыте. Две-три песни на всю грампластинку, Там звучали симфонии, фуги. Теперь слушай хоть «Beatles», хоть Глинку, Только в плеере: «Оп, буги-вуги!». Путешествия длились годами, Страны были в далёком тумане. Теперь час – с Киева в Амстердаме. Но мы жопами на диване. Ещё строчек позвольте мне парочку. Десять слов. Я в них смысл донесу: Нам вручили волшебную палочку, А мы ей ковыряем в носу.

2023-01-20 20:49:36

Інші вірші поета

Если хочется верить На расстоянии одного сообщения Я ТАСКАЛ ТЕБЯ В СЕРДЦЕ Кожен із нас

Інші поети

Datk Kigot

@I_am_datk

Eliza

@Lourie

Ledi_Alina03

@Ledi_Alina03

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1480

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1212