ЗА СКОБКИ
(18+)
Ещё недавно выгружались на безлюдный берег Васко да Гама, Кук, Колумб, Магеллан и Беринг. Там, где были болота, пустыни, джунгли и прерии, Теперь нахально взмыли ввысь города и империи. В них люди ищут неусыпно секса, зрелищ и хлеба, Многоэтажки черепами крыш царапают небо. В бетонных сооружениях на месте бывшей поляны Венцом творения себя считают обезьяны. Здесь каждый на чужом горбу мечтает въехать в рай, Вместо икон - зелёный доллар, вместо Бога - wi-fi. Наши эмблемы – соцсети, а символ нашего века - Есть человек, стремящийся наеб_@_ть человека. Ездят кредитные авто по улиц лабиринтам, Здесь выпендрёж добавлен к трём основным инстинктам. Жуликоватые законы и иллюзия выбора Приводят к власти с каждым разом ещё худшего пидор_@. И вот судьба предоставляет очередного стратега нам, Он - волк, что овцам обещает непременно стать вЕганом. Рим сокрушили в своё время варвары и готы, Наш мир же постепенно заселили идиоты. Суицидальные замашки, лицемерье и фарс. Засрали Землю. Есть мечта: засрать Венеру и Марс. Гораздо вероятней, ждут нас всё же катакомбы, Ведь у мартышек в лапах атомные бомбы. Принюхайся, повсюду смрад цивилизации, - Сквозь «Gucci» и «Dior» амбре канализации. Но я множитель смысла честно выношу за скобки: Твой главный враг живёт в твоей же черепной коробке.
2023-01-20 19:03:18
1
0
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
2106
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2833