Баталія
Я мрію про нас кожну мить... Сама із собою борюся. А серце так сильно щемить, Коли почуттям я здаюся. До нашої зустрічі знов Лічитиму кожну хвилину. А душу мою та любов Розбила на дві половини. Одна половина твердить: «Кохання – багаття палюче, Яке дуже швидко згорить. Тоді вже печаль неминуча. І спалить тебе, обпече. Нікого любов не шкодує. Вбиває і ранить. А ще Розлуки хвилини дарує». А інша частина моя Шепоче: «Любити – прекрасно. Любов подарує життя, Любов не буває нещасна. Любов милосердна і скрізь Самотні серця возз'єднає. Любов подарує, крім сліз, Вогонь, що усіх зігріває». Подобаєшся ти мені. Зізнатись у цьому боюся. І завжди я, навіть у сні, Сама із собою борюся.
2020-04-02 20:24:27
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Asteriya
Боже, як кльово!😍 Це надзвичайно!😳 Незрівнянно!💫 За кілька тижнів кращого ще не читала!🤤 Браво, дякую!✨👏 Якщо що, колись зможу навіть до якоїсь із книг використати, якщо ти не заперечуєш?:33💞🔥
Відповісти
2020-04-02 20:48:54
1
Rin Ottobre
@Asteriya ого, звичайно) дякую ❤
Відповісти
2020-04-04 21:57:26
1
Rin Ottobre
дуже приємно це читати, дякую)
Відповісти
2020-04-04 21:57:53
Подобається
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4024
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2660