Баталія
Rin Ottobre
Я мрію про нас кожну мить... Сама із собою борюся. А серце так сильно щемить, Коли почуттям я здаюся. До нашої зустрічі знов Лічитиму кожну хвилину. А душу мою та любов Розбила на дві половини. Одна половина твердить: «Кохання – багаття палюче, Яке дуже швидко згорить. Тоді вже печаль неминуча. І спалить тебе, обпече. Нікого любов не шкодує. Вбиває і ранить. А ще Розлуки хвилини дарує». А інша частина моя Шепоче: «Любити – прекрасно. Любов подарує життя, Любов не буває нещасна. Любов милосердна і скрізь Самотні серця возз'єднає. Любов подарує, крім сліз, Вогонь, що усіх зігріває». Подобаєшся ти мені. Зізнатись у цьому боюся. І завжди я, навіть у сні, Сама із собою борюся.
2020-04-02 20:24:27
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Asteriya
Боже, як кльово!😍 Це надзвичайно!😳 Незрівнянно!💫 За кілька тижнів кращого ще не читала!🤤 Браво, дякую!✨👏 Якщо що, колись зможу навіть до якоїсь із книг використати, якщо ти не заперечуєш?:33💞🔥
Відповісти
2020-04-02 20:48:54
1
Rin Ottobre
@Asteriya ого, звичайно) дякую ❤
Відповісти
2020-04-04 21:57:26
1
Rin Ottobre
дуже приємно це читати, дякую)
Відповісти
2020-04-04 21:57:53
Подобається
Інші вірші поета
Ловлю його долоні... Ти навчила мене... Зорі в очах Калейдоскоп почуттів
Інші поети
His Queen
@his_queen0926
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
80
19
2031
І сиділи, курили
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Ми сиділи і викурювали дні пачкáми, Вбивали їх пустими балачками Про погоду та інші нісенітниці. Годувалися казочками І давали обітниці. Ми сиділи і випивали. Чашка за чашкою З медом, ментолом, м'ятою чи ромашкою. І куштували пригорілі кекси, Що їх присипаючи насмішками, Виробляли рефлекси. Ми сиділи і малювали в календарі хрестики, Кілька аркушів перекреслили, Залишивши лише ту неділю, Щоб тих хвилин решту Ми ще так посиділи. І сиділи, курили, віддавали команди Аж поки опівніч не пробили куранти. І ми – дим, що розлетівся кімнатою. І наші старання увінчалися втратою Своєї кращої частини В полоні рутини.
63
17
4173