Це дивне літо

Rin Ottobre

Це дивне літо. Запах липи Так почуття мої п'янить. Я згадую: іще не липень, А липа вже цвіте й шумить. Ця вулиця. Проміння-спиці Як павутинки, між дерев. І запах кави. І суниці. Юрби безперестанний рев. Ця мить. Медово-карі очі... Ти посміхаєшся... Мені?! Відводжу погляд неохоче. Я опинилася у сні? Ти тихо граєш на гітарі. Ховаю посмішку свою. А погляд твій медово-карий... Я зачарована стою. Струна гітари. Струни серця. Мабуть, ти теж їх зачепив. Душа в твоєму ритмі б'ється, В тій музиці, що ти створив. Не знаю я, що це за чари. Це дивне літо. Знов і знов. І погляд твій. Медово-карий... Це літо... Липи... І любов.

2020-05-12 09:24:33

10

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Rin Ottobre

@Asteriya дякую ❤

Відповісти

2020-05-12 09:34:14

1

Влад Котов

Дуже гарно 😍

Відповісти

2020-05-16 11:15:32

1

Ріна Беррі

Як чудово і атмосферно! Я відчула запах липи!

Відповісти

2020-05-25 18:31:44

1

Схожі вірші

Всі

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

44

13

1767

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

35

4

1739