Це дивне літо

Rin Ottobre

Це дивне літо. Запах липи Так почуття мої п'янить. Я згадую: іще не липень, А липа вже цвіте й шумить. Ця вулиця. Проміння-спиці Як павутинки, між дерев. І запах кави. І суниці. Юрби безперестанний рев. Ця мить. Медово-карі очі... Ти посміхаєшся... Мені?! Відводжу погляд неохоче. Я опинилася у сні? Ти тихо граєш на гітарі. Ховаю посмішку свою. А погляд твій медово-карий... Я зачарована стою. Струна гітари. Струни серця. Мабуть, ти теж їх зачепив. Душа в твоєму ритмі б'ється, В тій музиці, що ти створив. Не знаю я, що це за чари. Це дивне літо. Знов і знов. І погляд твій. Медово-карий... Це літо... Липи... І любов.

2020-05-12 09:24:33

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Rin Ottobre

@Asteriya дякую ❤

Відповісти

2020-05-12 09:34:14

Влад Котов

Дуже гарно 😍

Відповісти

2020-05-16 11:15:32

Ріна Беррі

Як чудово і атмосферно! Я відчула запах липи!

Відповісти

2020-05-25 18:31:44

Інші вірші поета

Обирай життя R My sin Твоя любов, твоя війна

Інші поети

Edelweiss

@Edelweiss

Popo Line

@POPOLINE

Марія Відьма Дергача

@snakeofborne

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

3546

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2849