Димна осінь
Rin Ottobre
Панує тиша. Все навкруг завмерло. Серед відтінків бляклих листопаду Гублюся, бо довкола мене темінь Навколо непроглядний дим туманів, Довкола холод та іржаве листя. Давно зірок у синяві немає. Осіння сірість груди мої стисне. Під мохом я від неї заховаюсь. Дахи будинків затуляють небо. Мені б побачити його, вдихнути І розчинитись, увібрати в себе, А не осінню дощову отруту. Іще б пожити, коли все вмирає, Бо цього світу ще мені не досить. Най іскорка життя лиш не згасає, Лиш пережити б оцю димну осінь.
2021-12-08 08:27:23
29
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Джон Сміт
Чудово!
Відповісти
2021-12-08 09:53:49
2
Юлія Богута
Гарний вірш!
Відповісти
2021-12-09 08:00:03
2
Інші вірші поета
Солодке літо Остання осінь Моя любове... Я тебе не залишу
Інші поети
Roos
@roos177_
Ruqayyah Jkh
@Outcast_Writer
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1643
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1301