Димна осінь
Панує тиша. Все навкруг завмерло. Серед відтінків бляклих листопаду Гублюся, бо довкола мене темінь Навколо непроглядний дим туманів, Довкола холод та іржаве листя. Давно зірок у синяві немає. Осіння сірість груди мої стисне. Під мохом я від неї заховаюсь. Дахи будинків затуляють небо. Мені б побачити його, вдихнути І розчинитись, увібрати в себе, А не осінню дощову отруту. Іще б пожити, коли все вмирає, Бо цього світу ще мені не досить. Най іскорка життя лиш не згасає, Лиш пережити б оцю димну осінь.
2021-12-08 08:27:23
29
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Джон Сміт
Чудово!
Відповісти
2021-12-08 09:53:49
2
Юлія Богута
Гарний вірш!
Відповісти
2021-12-09 08:00:03
2
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2590
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2337