Димна осінь
Rin Ottobre
Панує тиша. Все навкруг завмерло. Серед відтінків бляклих листопаду Гублюся, бо довкола мене темінь Навколо непроглядний дим туманів, Довкола холод та іржаве листя. Давно зірок у синяві немає. Осіння сірість груди мої стисне. Під мохом я від неї заховаюсь. Дахи будинків затуляють небо. Мені б побачити його, вдихнути І розчинитись, увібрати в себе, А не осінню дощову отруту. Іще б пожити, коли все вмирає, Бо цього світу ще мені не досить. Най іскорка життя лиш не згасає, Лиш пережити б оцю димну осінь.
2021-12-08 08:27:23
29
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Джон Сміт
Чудово!
Відповісти
2021-12-08 09:53:49
2
Юлія Богута
Гарний вірш!
Відповісти
2021-12-09 08:00:03
2
Інші вірші поета
Богиня Sadness Калейдоскоп почуттів Найкраща країна...
Інші поети
Лео Лея
@lesya_yurp
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
5121
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3088