For O
Я досі не знаю, чи можу, чи смію Відкритись тобі, моя зоряна панно. В душі ще жервіє остання надія, Що буду потрібна, щаслива й кохана. До тебе голубкою білою лину, Боюся спізнитися, бути далеко. Рахую до зустрічі кожну хвилину. Як сумно без тебе, як гірко й нестерпно. Твій посміх і погляд такі незбагненні. Ще б знати: ти те ж, що і я, відчуваєш. Ще б знати: мої почуття - то взаємно, Бо як далі бути, на жаль, я не знаю. Усе ще чекаю, що ти відгукнешся На поклик душі і залишишся поруч. Кохати чи ні - най все вирішить серце. Най вирішить - впасти самотньо чи вгору Летіти, обнявши тебе, моя панно, У сій нескінченності, зоряній тиші. В душі ще жервіє надія остання, Що ти мене любиш, одну не залишиш.
2021-04-11 08:14:46
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Helga Savchuk
Це прекрасно
Відповісти
2021-04-11 08:51:00
1
Helga Savchuk
🤗♥️💖♥️
Відповісти
2021-04-11 08:51:17
1
Rin Ottobre
@Helga Savchuk дякую)
Відповісти
2021-04-11 10:24:19
Подобається
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6327
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3350