21.08.2022
Rin Ottobre
В центрі Києва знов барикади, В Миколаєві чутно сирени. Розриваються поруч снаряди Над весняним скривавленим небом. Маріуполь тримає удари. У Чернігові чорно від диму. Це не фільм, а жорстока реальність, У якій ми хотіли лиш жити. І зів'ялими квітами люди Назавжди під ракетами впали В Ірпені, у Херсоні чи в Сумах... А тій нечисті мало, все мало. Та допоки у небі блакитнім Сходить жовтогарячеє сонце, Переможемо - вільні і сильні. І за кожного ми помстимося.
2023-03-15 22:32:42
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Гарний і патріотичний вірш.
Відповісти
2023-03-16 08:59:35
1
Rin Ottobre
@Н Ф дякую.
Відповісти
2023-03-16 12:24:11
1
Інші вірші поета
Зима багато зна про мене... Кішечка-осінь Не в книгах життя... R. S.
Інші поети
Miyako-san
@Sakura_san_
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2130
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2346