Космічна діва
Моя космічна, ніжна діво, Як ти знайшла мене, скажи? Немов зоря, осяйним дивом З'явилась усього на мить. Бездонні очі - незабудки. Ні, не забуду більше їх. Твої умілі сильні руки... Обіймів хочу я твоїх. Вдихати аромат волосся, Що пахне рутою й вином. Ясний світанок срібноросий Огорне нас своїм теплом. Освітить посмішку кохану, Легкий цілунок в кутик губ. Моя космічна, ніжна панно, Я лиш тебе одну люблю.
2020-11-19 18:22:20
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Andrii Katiuzhynskyi
Вірш гарний, чимось нагадує космічне фентезі, якщо Ви адекватно сприймаєте критику, можна трошки попрацювати над римою в 1-му і 4-му куплетах і буде супер!
Відповісти
2020-12-18 12:00:00
1
Rin Ottobre
@Andrii Katiuzhynskyi дуже дякую за відгук і за зауваження.
Відповісти
2020-12-18 12:01:41
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
@Rin Ottobre Будь-ласка
Відповісти
2020-12-18 12:02:06
Подобається
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4735
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2310