Космічна діва
Rin Ottobre
Моя космічна, ніжна діво, Як ти знайшла мене, скажи? Немов зоря, осяйним дивом З'явилась усього на мить. Бездонні очі - незабудки. Ні, не забуду більше їх. Твої умілі сильні руки... Обіймів хочу я твоїх. Вдихати аромат волосся, Що пахне рутою й вином. Ясний світанок срібноросий Огорне нас своїм теплом. Освітить посмішку кохану, Легкий цілунок в кутик губ. Моя космічна, ніжна панно, Я лиш тебе одну люблю.
2020-11-19 18:22:20
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Andrii Katiuzhynskyi
Вірш гарний, чимось нагадує космічне фентезі, якщо Ви адекватно сприймаєте критику, можна трошки попрацювати над римою в 1-му і 4-му куплетах і буде супер!
Відповісти
2020-12-18 12:00:00
1
Rin Ottobre
@Andrii Katiuzhynskyi дуже дякую за відгук і за зауваження.
Відповісти
2020-12-18 12:01:41
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
@Rin Ottobre Будь-ласка
Відповісти
2020-12-18 12:02:06
Подобається
Інші вірші поета
Немає ідеальних біографій Димна осінь Горизонти Моя любове
Інші поети
Sarang Luxeu
@sarang_luxeu
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2440
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2317