Космічна діва

Rin Ottobre

Моя космічна, ніжна діво, Як ти знайшла мене, скажи? Немов зоря, осяйним дивом З'явилась усього на мить. Бездонні очі - незабудки. Ні, не забуду більше їх. Твої умілі сильні руки... Обіймів хочу я твоїх. Вдихати аромат волосся, Що пахне рутою й вином. Ясний світанок срібноросий Огорне нас своїм теплом. Освітить посмішку кохану, Легкий цілунок в кутик губ. Моя космічна, ніжна панно, Я лиш тебе одну люблю.

2020-11-19 18:22:20

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Andrii Katiuzhynskyi

Вірш гарний, чимось нагадує космічне фентезі, якщо Ви адекватно сприймаєте критику, можна трошки попрацювати над римою в 1-му і 4-му куплетах і буде супер!

Відповісти

2020-12-18 12:00:00

Rin Ottobre

@Andrii Katiuzhynskyi дуже дякую за відгук і за зауваження.

Відповісти

2020-12-18 12:01:41

Подобається

Andrii Katiuzhynskyi

@Rin Ottobre Будь-ласка

Відповісти

2020-12-18 12:02:06

Подобається

Інші вірші поета

Естетика цілунків Твої руки Кішечка-осінь Захід сонця

Інші поети

Momen ali

@momen_ali

White_Fox_

@White_Fox_

Koga- Chan

@cute_cat_2411

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

9709

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

1777