Сузір'я
Rin Ottobre
Сузір'я родимок у тебе на плечі - Пегаса, змієносця чи овна - Торкаюся, цілую і вивчаю. Небеса Ще не створили більшої краси. Очей твоїх блакитний блиск Затьмарить навіть сяєво тремке Холодних і німих світил. Вони Такі далекі і такі чужі. А ти, Що створена зі світла і тепла, З морського бризу, океанських хвиль, З сузір'ям на оголених плечах, Кохана і така близька. І може, моя ніжносте, колись Ми теж зірками станемо. У космосі холодним світлом спалахнем Удалині За межами Чумацького шляху. А поки тут і зараз ти і я, Дві половини одного сузір'я, Єднаємось, аби десь на землі, У тиші сій космічній запалити Іще одну зорю, Що не погасне.
2021-03-27 20:47:58
5
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Rin Ottobre
@"Поэтическая эльфийка" - WtS спасибо)
Відповісти
2021-03-28 15:22:04
1
Сандра Мей
Прикольно, ні це дивовижно! У дачі вам !
Відповісти
2021-04-08 16:15:59
1
Rin Ottobre
@Сандра Мей дякую)
Відповісти
2021-04-08 16:56:58
1
Інші вірші поета
Принц Осені Нічого свого вже нема... Твої демони Сонце Всесвіту
Інші поети
Eva Bush
@Eva_Bush_
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1614
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1156