Сапфіровий пил
Коли руйнується світ і починається бій, Сталевий меч стане зараз в нагоді. Під небосхилом нічним, в кривавім сяйві зорі Ти не кричи - чорний плащ завжди поряд. Крізь час і дим, і туман багряна скрапує кров... Ще одна мить - все, що любиш, ти втратиш. В минуле пам'ять несе, занурить в спогади знов. Наздожене лиха доля, ти ж знаєш. А борг твій понад усе. І на край світу підеш, Ніколи клятву свою не порушиш. Що в лісі проклятім жде? Куди тепер повернеш? І перед смертю як діяти будеш? Ясний сапфіровий пил несуть у небо вітри. А чорний плащ від очей злих не вкриє. Кінець попереду десь. У шлях пора вже іти, Мечем важким захищати надію.
2021-06-13 17:27:45
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Asteriya
Дуже гарно! Чудово створена атмосфера 😀🙈😍💫⚔️
Відповісти
2021-06-13 20:48:54
1
Rin Ottobre
@Asteriya дякую)
Відповісти
2021-06-13 22:45:47
1
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2028
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1829