Сапфіровий пил

Rin Ottobre

Коли руйнується світ і починається бій, Сталевий меч стане зараз в нагоді. Під небосхилом нічним, в кривавім сяйві зорі Ти не кричи - чорний плащ завжди поряд. Крізь час і дим, і туман багряна скрапує кров... Ще одна мить - все, що любиш, ти втратиш. В минуле пам'ять несе, занурить в спогади знов. Наздожене лиха доля, ти ж знаєш. А борг твій понад усе. І на край світу підеш, Ніколи клятву свою не порушиш. Що в лісі проклятім жде? Куди тепер повернеш? І перед смертю як діяти будеш? Ясний сапфіровий пил несуть у небо вітри. А чорний плащ від очей злих не вкриє. Кінець попереду десь. У шлях пора вже іти, Мечем важким захищати надію.

2021-06-13 17:27:45

8

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Asteriya

Дуже гарно! Чудово створена атмосфера 😀🙈😍💫⚔️

Відповісти

2021-06-13 20:48:54

1

Rin Ottobre

@Asteriya дякую)

Відповісти

2021-06-13 22:45:47

1

Схожі вірші

Всі

Дозе с любовью))

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Прошу не уходи , Ты луч ,что красит день всех Как тяжело так просто отпустить , Твой свет от шоколад творений Ты весела всегда ,поддержишь если грустно Всем здесь стала важна И в тоже время согреешь теплотою гнусно На аве так няшна с котейками мимишна , С улыбкою ясна й не будет так прывична ! Мне грустно без тебя , хорошая зайчуга !! Я ж буду так скучать за твоими стишками , Что даришь всем сполна С любовью й ораматом тепловой ласки :) Оть доброты твоей Сб стал радостью излучен :) Ведь многим принесла Частичку доброты с улыбочкой уюта лучик 🌹 (( 🍫✨🌹💕)) P.s: Посвященно Дозе с любовью от Морки 💕🍫))) ( Одна и единственная на Сб Шоко-котейка ,что поднимает настроение другим своим позитивным настроением 🍫💕)) https://www.surgebook.com/alievaelmira/blog/ejk3a46

42

40

3478

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12944