Ти поклич, як зірки на світанні...
Rin Ottobre
Ти поклич, як зірки на світанні Згаснуть. І я почну все спочатку. Із прологу. З банальної фрази... А чи краще кінець дописати? Незавершений розділ лишився. Там з тобою була я щаслива. То чому за нове ми взялися, Адже не дописали ще книгу? Крізь життя сторінки в лабіринті Силует твій здалека впізнаю. Розминулись останньої миті. І шляху повернутись немає?.. Випадково чи не випадково До сюжету лишились питання. Як тепер не почати все знову, А зійтись на сторінці останній, Щоб покликати мала ти змогу. І щоб я голос рідний почула. Хай нарешті у цім епілозі На світанні тебе обійму я.
2026-02-15 17:19:07
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ашаннiя
👍
Відповісти
2026-03-06 17:33:48
Подобається
Інші вірші поета
Прокляте місто Намалюй Нічого свого вже нема... Димна осінь
Інші поети
Hmone ShweYi
@_HmoneShweYi_
-Rayures
@Catalina_P
Mary Light
@Maria12
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5213
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5797