Немає ідеальних біографій
Rin Ottobre
Немає ідеальних біографій, Історій без ганебних темних плям. Хтось вже давно пройшов свій шлях найкращий, А хтось лише вперед іти почав. Комусь одразу доля дала крила, А декотрим прокляття чи тягар. Когось із ніг ще на початку збило Життя - цей вічний рух, п'янкий азарт. Одні блукають. Геть з дороги збились, Бо втратили вони орієнтир, Згубили віру в себе. Власні сили Розвіяли у чварах в сизий пил. А хтось іде, зі шляху не звертає, Живе життям своїм, від перешкод - Важкі вони чи легкі - не тікає, Як би нестерпно потім не було. Хтось котиться униз, а хтось злітає. На темну путь хтось сходить повсякчас. Випробування доля підкидає - Наступний крок залежить лиш від нас: Обрати світлий шлях чи непроглядний? Хто скаже, як скоріш його пройти? Немає ідеальних біографій: На помилках вчимося жити ми.
2021-08-23 11:11:06
11
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Rin Ottobre
згодна
Відповісти
2021-08-23 12:05:18
Подобається
Інші вірші поета
Прокляте місто Калейдоскоп почуттів Баталія Осінній вечір
Інші поети
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Elae Marks
@Elae_Marks
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2798
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1503