Диявольський зв'язок
Відчуваю тебе, наче власні закляклі долоні, через відстані біль твій пронизує мій хребет. Мої очі під ранок спустошені та червоні і бажання з'являється пізнати смаки сигарет. Але я буду сильною, у мені, мовляв, внутрішній стрижень. Я не маю тривоги чи злого передчуття, бо я знаю, що є в тобі щось незламне і хиже, що завжди спонукатиме тебе обирати життя. Цей зв'язок, що між нами диявольський, небезпечний. Я тяжіння такого не відчувала до нині. Я не знаю, чи ці всі зізнання доречні, я виймаю слова зі своєї душевної скрині. Звідкіля те знання в голові, що тебе я зустріну, чи напишеш мені, чи торкнешся мене ось так? Ти долаєш свій страх серед вибухів і руїни, від усіх закриваючись, мов їжак. То, мабуть, не відчує ніяка досвідчена відьма - те, як я відчуваю тебе, як за тебе болить. Так кортить розчинитись в твоїх ведмежих обіймах і не знати страху, ані кривди оцих лихоліть...
2022-12-08 01:23:06
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Юлія Богута
Гарний вірш
Відповісти
2022-12-08 10:10:33
1
Nadine Tikhonovitch
Розумію цей вірш. Скоріше на жаль, але розумію.
Відповісти
2022-12-14 02:06:31
1
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1914
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3837