...

Роузі Рей

Я зроблю усе можливе, І ти ще трохи дишеш.. Я хочу прогулятись по морю, І чую я криваве горе! Ти завів мене на небеса, Цього я хотіла сама.. Як тобі зізнатись в цьому? Що мовчати я не взмозі.. Ти солодке печиво із перцем, А я здобуду горе з кретом.. Ти зізналась мені що ненавиділа.. А я звела і зненавиділа.. Ти що ночі кижалась від кошмарів А я в свою чергу від снів.. Я так хотіла стати кимось, А стала ніким,і німим привидом снів.. Ти казала й повторювала що ночі мені, "Я пам'ятатиму тебе завжди"

2023-12-16 19:28:57

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Сандра Мей

Вав 🤩

Відповісти

2023-12-16 21:04:34

Роузі Рей

@Регіна Касі хм...не розумію думки..🤔

Відповісти

2023-12-17 09:24:34

Роузі Рей

@Регіна Касі аа😁

Відповісти

2023-12-18 05:55:38

Інші вірші поета

14 Колюче кохання Поема Так я шукала Кривавий Янгол Верлібр

Інші поети

Sneha Das

@curiousdreamer

Катерина Данилевська

@Bookish_Phoenix

Ren

@Panda_4010

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

2226

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1705