...
Я зроблю усе можливе, І ти ще трохи дишеш.. Я хочу прогулятись по морю, І чую я криваве горе! Ти завів мене на небеса, Цього я хотіла сама.. Як тобі зізнатись в цьому? Що мовчати я не взмозі.. Ти солодке печиво із перцем, А я здобуду горе з кретом.. Ти зізналась мені що ненавиділа.. А я звела і зненавиділа.. Ти що ночі кижалась від кошмарів А я в свою чергу від снів.. Я так хотіла стати кимось, А стала ніким,і німим привидом снів.. Ти казала й повторювала що ночі мені, "Я пам'ятатиму тебе завжди"
2023-12-16 19:28:57
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сандра Мей
Вав 🤩
Відповісти
2023-12-16 21:04:34
1
Роузі Рей
@Регіна Касі хм...не розумію думки..🤔
Відповісти
2023-12-17 09:24:34
1
Роузі Рей
Відповісти
2023-12-18 05:55:38
1
Схожі вірші
Всі
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9303
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12456