Тінь серед весни
Роузі Рей
Я йду по закинутих,вулицях..бачу.. Як тінь серед весни пісню співає.. Хочу підійти але не встигаю.. Немає тіні розчинилася з вітром, Я не встигла підійти попросити пробачення.. Вона не зникає у моєму серці, Я вірю що вона жива!! Не втрачаю надії.. Вона так і манить мене.. Затягує до себе,попри що.. Її тінь є вічністю в моєму серці..
2023-06-10 08:38:25
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Lexa T Kuro
Наче сама у себе пробачення попросила... Я так це відчула... Тепер важливо - пробачити собі, та йти далі. Сил тобі, натхнення та віри в себе!
Відповісти
2023-06-10 12:39:39
3
Генрі крадієць сенсу
Дуже цікаво... неочіковані сенси, метафори. Сподобалось ♡°•
Відповісти
2023-06-10 16:52:02
2
Роузі Рей
@Генрі крадієць сенсу дякую!♡
Відповісти
2023-06-10 17:08:31
1
Інші вірші поета
У пошуках скарбів Все пішло на дно Пророчий місяць Лікуй Красою
Інші поети
purple_ninja_dragon
@purple_ninja_dragon
Girly M
@Girly_m
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11443
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1994