Другові
Ти пам'ятаєш, як це почалося? Як були ми зовсім як друзі. А може це просто здавалось обом? Ти пам'ятаєш, як вперше зізнались? Час, місце і ту дурнувату емоцію? Я вірив і думав: "Назавжди!"... Ніколи не думав, що це лише міф. Зустрілись ми зовсім на трохи, І, нас розкидали місця і сенси життя. Я дуже хотів, аби поруч були, Назавжди разом, на все люте життя... Нажаль, я із часом став розуміти, що мої друзі ще не прийшли, можливо ще стукають десь в глибині? Піду відкривати, і, раптом зустріну людей, поміж яких будеш ти.
2020-08-07 21:55:28
3
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3676
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13368