Другові

Ruslan Korzh

Ти пам'ятаєш, як це почалося? Як були ми зовсім як друзі. А може це просто здавалось обом? Ти пам'ятаєш, як вперше зізнались? Час, місце і ту дурнувату емоцію? Я вірив і думав: "Назавжди!"... Ніколи не думав, що це лише міф. Зустрілись ми зовсім на трохи, І, нас розкидали місця і сенси життя. Я дуже хотів, аби поруч були, Назавжди разом, на все люте життя... Нажаль, я із часом став розуміти, що мої друзі ще не прийшли, можливо ще стукають десь в глибині? Піду відкривати, і, раптом зустріну людей, поміж яких будеш ти.

2020-08-07 21:55:28

Інші вірші поета

08.10. Вишнева кістка Мальовані медом Невідоме

Інші поети

Irynka Ukrainka

@irynkaukrainka

Відьма

@Aleksandritti

Деміра Рейн

@mirarein

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

2507

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4661