Люди - це зброя...
Ruslan Korzh
Руйнується кість... Дотик на шиї... Руйнується світ, вмирає душа... Ламаються ребра... Наскрізь проходять кістки... Серцю не жити, душі не цвісти .. - Рух на дорозі, в думці – тривога. Шелест хрящів, будування кісток. Навпіл країна... Люди – це зброя... Руку зшивають... Біль не відступить... - Думка швидка... Корінь всихає... Сила у слові... Слово – ніщо, поки вчинки живуть... Життя нам дарує, смерть забирає... Сльози солоні, а правда – гірка... - Очі побачать, мозок сприймає... Лють ніби демон, руйнує живе... Ти залишаєш, інші – крадуть... Очі чорніють... Серце чорніє... Душа залишає на деякий час... - Цінність в тобі, ти розпорядник... Ти їх відкриваєш, інші – калічать... Тут не цінують... Тут обертають на схожих... Тут забирають живе, нагороджують мертвим... ___________________________ Руйнується світ, бо люди – це зброя, рідкісний яд. Руйнуються душі, бо слабкі їх носителі. Стає мало Людей, бо егоїзм популярний. Сьогодні є вибір. Що обереш? 🖤🖤🖤
2020-05-06 19:29:45
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Ruslan Korzh
@passionsen спасибо огромное🤗 Всего самого творческого🙃
Відповісти
2020-05-06 20:09:25
1
I N F I N I T Y
Пожалуй выберу добро и щит с копем, думаю поймете;)
Відповісти
2020-05-07 11:44:37
1
Ruslan Korzh
@I N F I N I T Y Супер!😊
Відповісти
2020-05-07 13:28:06
Подобається
Інші вірші поета
Інтимні вірші Вишнева кістка Ніщо про щось Сни
Інші поети
Koga- Chan
@cute_cat_2411
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2426
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2943