Люди - це зброя...

Ruslan Korzh

Руйнується кість... Дотик на шиї... Руйнується світ, вмирає душа... Ламаються ребра... Наскрізь проходять кістки... Серцю не жити, душі не цвісти .. - Рух на дорозі, в думці – тривога. Шелест хрящів, будування кісток. Навпіл країна... Люди – це зброя... Руку зшивають... Біль не відступить... - Думка швидка... Корінь всихає... Сила у слові... Слово – ніщо, поки вчинки живуть... Життя нам дарує, смерть забирає... Сльози солоні, а правда – гірка... - Очі побачать, мозок сприймає... Лють ніби демон, руйнує живе... Ти залишаєш, інші – крадуть... Очі чорніють... Серце чорніє... Душа залишає на деякий час... - Цінність в тобі, ти розпорядник... Ти їх відкриваєш, інші – калічать... Тут не цінують... Тут обертають на схожих... Тут забирають живе, нагороджують мертвим... ___________________________ Руйнується світ, бо люди – це зброя, рідкісний яд. Руйнуються душі, бо слабкі їх носителі. Стає мало Людей, бо егоїзм популярний. Сьогодні є вибір. Що обереш? 🖤🖤🖤

2020-05-06 19:29:45

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Ruslan Korzh

@passionsen спасибо огромное🤗 Всего самого творческого🙃

Відповісти

2020-05-06 20:09:25

I N F I N I T Y

Пожалуй выберу добро и щит с копем, думаю поймете;)

Відповісти

2020-05-07 11:44:37

Ruslan Korzh

@I N F I N I T Y Супер!😊

Відповісти

2020-05-07 13:28:06

Подобається

Інші вірші поета

Всередині нотки Сумна пані Поховане весілля Мальовані медом

Інші поети

Хонна

@Magistr_Honna

Angel K

@angelk

Nafisa J.Bae

@nafisa_bae

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

2719

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

3869