Люди - це зброя...
Ruslan Korzh
Руйнується кість... Дотик на шиї... Руйнується світ, вмирає душа... Ламаються ребра... Наскрізь проходять кістки... Серцю не жити, душі не цвісти .. - Рух на дорозі, в думці – тривога. Шелест хрящів, будування кісток. Навпіл країна... Люди – це зброя... Руку зшивають... Біль не відступить... - Думка швидка... Корінь всихає... Сила у слові... Слово – ніщо, поки вчинки живуть... Життя нам дарує, смерть забирає... Сльози солоні, а правда – гірка... - Очі побачать, мозок сприймає... Лють ніби демон, руйнує живе... Ти залишаєш, інші – крадуть... Очі чорніють... Серце чорніє... Душа залишає на деякий час... - Цінність в тобі, ти розпорядник... Ти їх відкриваєш, інші – калічать... Тут не цінують... Тут обертають на схожих... Тут забирають живе, нагороджують мертвим... ___________________________ Руйнується світ, бо люди – це зброя, рідкісний яд. Руйнуються душі, бо слабкі їх носителі. Стає мало Людей, бо егоїзм популярний. Сьогодні є вибір. Що обереш? 🖤🖤🖤
2020-05-06 19:29:45
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Ruslan Korzh
@passionsen спасибо огромное🤗 Всего самого творческого🙃
Відповісти
2020-05-06 20:09:25
1
I N F I N I T Y
Пожалуй выберу добро и щит с копем, думаю поймете;)
Відповісти
2020-05-07 11:44:37
1
Ruslan Korzh
@I N F I N I T Y Супер!😊
Відповісти
2020-05-07 13:28:06
Подобається
Інші вірші поета
Сумна пані Всередині нотки Дякую, що ти живеш в мені Сни
Інші поети
Abbas Ghallu
@MAbbasAliG
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13465
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3617