Сумна пані
Ruslan Korzh
Вийшло, не вийшло, аби все вдалось, Десь там за яром чекає любов. Сила-силенна моїх почуттів Тане за обрієм холодних стовпів. Мрія за мрією, як річка тече, Я сумній пані підставляю плече, Разом із нею тепер як один, Маємо спрагу до впевнених дій. Час промайнув, промайнуло життя, Ми разом з нею торкнулись буття. Там, де колись ми були в самоті, Зараз яскраво лишаєм кути. Ми з нею друзі, коханці, ніхто, Іноді навіть стрибаєм в вікно... Ми неймовірні, шалені, чужі, – В дзеркало кидаємо з нею ножі. Все вже скінчилось, наповнені ми, Тою скорботою, яку знаємо ми...
2023-07-21 00:48:10
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Красиво)
Відповісти
2023-07-21 06:39:11
1
Ruslan Korzh
Дякую🤗🌹
Відповісти
2023-07-21 15:36:40
Подобається
Інші вірші поета
Новела Квіти і тіло Не стало на мапі... Вишнева кістка
Інші поети
Yash Kapoor
@ykapoor
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5734
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2203