Нічний гном
Ruslan Korzh
Невідоме стає сенсом не життя... Не існує без нічого і мене. Все можливо, бо колись воно прийде. Невідомість не лякає, бо вже є... Невідомо "Де?", "Коли?" і "Як?", Ти чи я... Можливо ми разом. Без нічого не існую в світі я, І без неї не існує в світі жоден. Ранок, вечір, день чи ніч, Все існує потойбіч. Сон, солодкий аромат, Нас приваблює цей сад. Тихо йде до нас цей гном, Що несе з собою сон. Тихо, лагідно гойдає, Міцно очі закриває і чоло нам підправляє. Лагідний, веселий вітер Нам приносить в ліжко квіти. Кидає під постіль зірки І дарує їм сопілки. Муркотіння. Тиша. Сон. Невідомим стає гном.
2020-07-17 14:53:08
4
0
Інші вірші поета
Не стало на мапі... В пам'ять про Н Сумна пані Постійні питання та сивина
Інші поети
Elana
@Elana
Jhordan Ortiz
@jhordan_ortiz
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3233
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5536