Нічний гном
Ruslan Korzh
Невідоме стає сенсом не життя... Не існує без нічого і мене. Все можливо, бо колись воно прийде. Невідомість не лякає, бо вже є... Невідомо "Де?", "Коли?" і "Як?", Ти чи я... Можливо ми разом. Без нічого не існую в світі я, І без неї не існує в світі жоден. Ранок, вечір, день чи ніч, Все існує потойбіч. Сон, солодкий аромат, Нас приваблює цей сад. Тихо йде до нас цей гном, Що несе з собою сон. Тихо, лагідно гойдає, Міцно очі закриває і чоло нам підправляє. Лагідний, веселий вітер Нам приносить в ліжко квіти. Кидає під постіль зірки І дарує їм сопілки. Муркотіння. Тиша. Сон. Невідомим стає гном.
2020-07-17 14:53:08
4
0
Інші вірші поета
Уламки Всередині нотки Україна Постійні питання та сивина
Інші поети
Полина
@polinassa
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2410
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11208