В пам'ять про Н
Як вона гризе мою спину та їсть мій мозок, Пробач мені рідна за те, що не встиг... Прикро. Час вміє забирати, – я не звинувачую. Але, коли забирає – тіло пече, душа виє. Що собою уявляє смерть? Куди далі потрапляє Душа? Пекло або ж рай?... Чи, можливо, просто блукання?... І не розуміння того: "Де?" і "Навіщо?" Я дуже давно не бачив тебе, і, вже не побачу, нажаль. Коли була можливість бачити, – заважала відсутність тебе. Смерть – це не страшно, як на мене, Але страшно і сумно за тих, хто лишається... Лишається жити без тебе. І в цьому випадку, мати пережила доньку... Сльоза. Після цього лишається купа емоцій і безліч думок. І ось так починається повна свобода Душі, так, після того останнього видиху, коли Душа залишає тіло. Саме так починається повне життя тієї, що по ту сторону тіла. ________________________
2020-05-17 20:35:07
7
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8310