В пам'ять про Н
Як вона гризе мою спину та їсть мій мозок, Пробач мені рідна за те, що не встиг... Прикро. Час вміє забирати, – я не звинувачую. Але, коли забирає – тіло пече, душа виє. Що собою уявляє смерть? Куди далі потрапляє Душа? Пекло або ж рай?... Чи, можливо, просто блукання?... І не розуміння того: "Де?" і "Навіщо?" Я дуже давно не бачив тебе, і, вже не побачу, нажаль. Коли була можливість бачити, – заважала відсутність тебе. Смерть – це не страшно, як на мене, Але страшно і сумно за тих, хто лишається... Лишається жити без тебе. І в цьому випадку, мати пережила доньку... Сльоза. Після цього лишається купа емоцій і безліч думок. І ось так починається повна свобода Душі, так, після того останнього видиху, коли Душа залишає тіло. Саме так починається повне життя тієї, що по ту сторону тіла. ________________________
2020-05-17 20:35:07
7
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13368
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16833