В пам'ять про Н
Ruslan Korzh
Як вона гризе мою спину та їсть мій мозок, Пробач мені рідна за те, що не встиг... Прикро. Час вміє забирати, – я не звинувачую. Але, коли забирає – тіло пече, душа виє. Що собою уявляє смерть? Куди далі потрапляє Душа? Пекло або ж рай?... Чи, можливо, просто блукання?... І не розуміння того: "Де?" і "Навіщо?" Я дуже давно не бачив тебе, і, вже не побачу, нажаль. Коли була можливість бачити, – заважала відсутність тебе. Смерть – це не страшно, як на мене, Але страшно і сумно за тих, хто лишається... Лишається жити без тебе. І в цьому випадку, мати пережила доньку... Сльоза. Після цього лишається купа емоцій і безліч думок. І ось так починається повна свобода Душі, так, після того останнього видиху, коли Душа залишає тіло. Саме так починається повне життя тієї, що по ту сторону тіла. ________________________
2020-05-17 20:35:07
7
0
Інші вірші поета
Поховане весілля Дві смерті Вишнева кістка Катування посмертно
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13150
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2841