В пам'ять про Н
Як вона гризе мою спину та їсть мій мозок, Пробач мені рідна за те, що не встиг... Прикро. Час вміє забирати, – я не звинувачую. Але, коли забирає – тіло пече, душа виє. Що собою уявляє смерть? Куди далі потрапляє Душа? Пекло або ж рай?... Чи, можливо, просто блукання?... І не розуміння того: "Де?" і "Навіщо?" Я дуже давно не бачив тебе, і, вже не побачу, нажаль. Коли була можливість бачити, – заважала відсутність тебе. Смерть – це не страшно, як на мене, Але страшно і сумно за тих, хто лишається... Лишається жити без тебе. І в цьому випадку, мати пережила доньку... Сльоза. Після цього лишається купа емоцій і безліч думок. І ось так починається повна свобода Душі, так, після того останнього видиху, коли Душа залишає тіло. Саме так починається повне життя тієї, що по ту сторону тіла. ________________________
2020-05-17 20:35:07
7
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2484
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8911