Всередині нотки
Обожнюю тишу за те, що можна послухати свої думки,
Вмикаю касету і слухаю безліч подій.
Тіло – це програвач, думки – то касета, а душа – невідомий мій автор.
Сльоза, друга і третя. Гострий удар в саме серце.
Очі заплющую і бачу той вогник, який чекаю з першої болі.
Пробачте, я вже більше не можу,
Я не в силах з цим впоратись, руки складаю...
Там на мене чекає лише сатана,
Я стрибнув в саме пекло, в кровавий котел.
Тіло палає, душа в клітці сидить,
Думки не вщухають, згадують тебе,
Як єдине прекрасне в цьому житті.
Смерть до мене ласкава, я навіть не кричу в її бік.
Тиша. Котел. Кусень тіла і бліда душа.
Кайдани. Думки. Калюжа яскравої крові.
Це кімната моя, – книга почата.
Мій чорний птах, сутінки мої. Життя догорає.
Біль моя луснула, ллється кров з оченят,
Довгоочікувану подорож я починаю, без усмішки на самоті.
Нікого немає, я не впускаю.
Дякую вам, рідні мої.
Всі свої спогади, кольорові нитки...
Я зачинив у сундук і поклав до душі.
Завжди, коли мені буде сумно в "нижньому царстві",
Я буду згадувати тільки про вас,
Як я сміявся, радів і був просто щасливий
Від вашого існування в моєму житті...
Так, унизу мені не буде вас вистачати,
Але час мій настав і мені вже кортить.
Думка. Перо. Тихе "пробач".
2020-07-15 16:34:01
4
2