1
Саркоманд, наркомат. Прийдешній поштовх до границі зору. Як то буває у комах,             найкращим коштом                    є можливість облетіти гору. Капелани думок планети Струнами описують струмкі стрункі струмки, З яких ми жадібно п'ємо усі ці роки,                     прослухавши усі сонети, Але з бажанням бути поряд з тим життям,                      якого нам давно не треба. То все тонкощі каяття, але ти уяви Фрактальну живописність, у якій Ми є асиметричний головотяп, Що намагається насолодитись.     хоча би протягом перерви,        гортає залишки червоних книг І думає, чи хоче жити              у світі, де є тільки нерви, А потяг часу більше не вертає                  подивитись на тварин.
2023-07-18 19:59:03
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Олег Шаула
Відповісти
2023-07-18 20:07:09
1
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1794
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2019