1
Саркоманд, наркомат. Прийдешній поштовх до границі зору. Як то буває у комах,             найкращим коштом                    є можливість облетіти гору. Капелани думок планети Струнами описують струмкі стрункі струмки, З яких ми жадібно п'ємо усі ці роки,                     прослухавши усі сонети, Але з бажанням бути поряд з тим життям,                      якого нам давно не треба. То все тонкощі каяття, але ти уяви Фрактальну живописність, у якій Ми є асиметричний головотяп, Що намагається насолодитись.     хоча би протягом перерви,        гортає залишки червоних книг І думає, чи хоче жити              у світі, де є тільки нерви, А потяг часу більше не вертає                  подивитись на тварин.
2023-07-18 19:59:03
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
Олег, ну ти як завжди блискучий)
Відповісти
2023-07-18 20:06:57
Подобається
Олег Шаула
Відповісти
2023-07-18 20:07:09
1
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2503
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1844