Казки
Я дивлюсь на нас, коли це було вперше,
Коли нас з тобою звів цей світ,
Ти була принцесою, я був вершник
На гривастому й білому коні.
Які ж ми були.... дурні,
Думали, що це казка, диво,
Та насправді давно вже вирішили всі
За нас ціну, щоб бути щасливими.
Не все так просто... просто не буває,
Адже в цьому й суть,
Всі ті, що чогось не знають,
Самі потім все переживуть.
Або не переживуть, ніхто ж не знає коли
Вже все приходить до кінця,
Буває ж так багато цього "болить",
Що забувається все, що говорив, що обіцяв.
Тоді ж то й палають мости між берегами
Від колючих слів гарячих уст,
Ніби те, що вже ось тримав руками,
Стало тим, над чим тепер сміюсь.
Так не можна, всім відомо,
Що так роблять лише лихі,
Зараз же йдеш з роботи додому
Й живеш життям, яким жити не хотів.
Читаєш казки дітям,
Надіїшся, що вони повірять, хоча не віриш сам,
Що все бувай й у світі
Так, я буває там.
Тоді в якийсь день мить одна проскоче,
І ти зустрінеш погляд сивої давнини,
Підійти й сказати хочеш...
Та ваша казка закінчилась:
Він не з нею... Вона не з ним...
2020-12-01 09:08:29
7
1