Не виходить в мене бути іншим...
Саша Гаврилюк
Не виходить в мене бути іншим, Кожного разу, коли не виходить, стараюся більше, Але немає результату... Мені вже самому набридло щось розбивати, Ламати меблі та й взагалі майно, Сам себе тримаю у руках, Щоб не полетіли стіни, та все одно, Бо їде дах.... Так, я з глузду з'їхав, Мабуть, треба йти до лікарів, Всі навколо думають, що це моя втіха, А я того ніколи не хотів... Відвертаються вже друзі, Рідні не впізнають в мені мене, Розбиті руки й все у цьому дусі Стали буденними тепер... Залишилося ще потрапити до в'язниці, Щоб зібрати повний список, Мені вже все це сниться, Нормально не можу дивитися на миску, Та їжа не йде взагалі, Прогрес... Я зупинив цей рух, Перехожі жахаються: бо б'ю лід Руками, то посеред вулиці кричу... Це вже занадто... Це бере наді мною верх, Не дає ніяк руки опускати, Але й не дозволяє рухатися вперед... Це як тригер, мертва точка, Яку вже видаляти як пухлину пора, Адже я знаю точно, Що це не доведе до добра... Брак часу чи роботи, Для мене це загадка, Про весь біль і ліри поту Будуть шрами на згадку. Я бачу фінал, хоча ще дожити до завтра не встиг, Але я вже там був, здається, Час прийде й доведеться всім піти, Але... Я зупинюсь лише тоді, коли зупиниться серце. Доведеться...
2022-12-01 20:00:39
1
0
Інші вірші поета
Моє буття - кров з молоком Я знов у тих самих місцях Знаєш, це так давно було Якось чужо стало вдома
Інші поети
Yantsya
@jankaa
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1284
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1212