Ніхто й ніколи не повірить, що ми наробили
Саша Гаврилюк
Ніхто й ніколи не повірить, що ми наробили... Не так близько, прошу, Ти... ти наскільки вродлива, Але зробимо вигляд, що я злякався і втік, як щур. Не йди за мною, не треба, Я - ніхто, а ти тепер ніде, Я ніколи більше не буду стояти біля твоїх дверей, Адже все, що в нас спільного, це небо, І ми грішні перед ним, Не зручно, ну від слова, зовсім, Надто рано охрестили себе дорослими людьми, Адже з спільного в нас тільки постіль. Я ніколи не забуду той момент, Коли, здавалося, що в світі всього двоє живуть, Коли я сказав, що люблю тебе, Я ніколи не забуду, а ти забудь... Мені соромно самому, Що все так різко й швидко, Що навіть не проведу тебе додому, Аргумнтуючи, що все це помилка. Ти кажеш, що ненавидиш, а трусяться уста, Я ж тебе наскірізь бачу й знаю, Ти ж лиш просиш, щоб сказав І я сказав... що не кохаю. Хоч закипає кров у моїх жилах, І тіпає всього повністю, Але це те, що ми заслужили, Нам і далі дити цією повістю, Точніше мріяти про неї, Про її кінцівку й щасливий фінал, Ти не бачила жодної ідеї, Я вже все й так віддав. Залишилось лиш визнати обом, Що це випадково сталось, Що це зовсім не любов, Що правильно зробили, що попрощались. Додому на світанку прийдуть Що один, що інша... Обоє так і не зможуть заснуть Згадуючи... хтось менше, хтось більше. Кажуть, що любов вічна... вічна прірва, Де не знаєш коли обвалишся, Але точно знаєш, що вирве Твоє серце те, через що й усміхаєшся. Ставимо крапку... і не дописуємо дві, Надіюсь, що нам вистачить сили, Я завтра не привітаюся і ти не кажи привіт... Що ж ми наробили?
2020-12-27 14:23:16
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Саша Гаврилюк
Жити, напевно помилка під час друку
Відповісти
2020-12-27 16:51:20
Подобається
Інші вірші поета
15 сторінок улюбленого роману Все, що болить, приживається Роса на асфальті Все якось звично і банально
Інші поети
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16622
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5686