Вона пішла. Пішла... Не зупиняв, у слід лиш побажав їй миру, Обручка купається у бокалі вина, І тарілка з набором дорого сиру Залишились стояти на столі святковім, Такого я точно не чекав, Не дарма її улюблено вино кольором крові.. Отже таким мав бути причал. Хвилі, омивають душу, Вона розвіялась над морем, Тепер тебе забути мушу, Після пережитого щастя і горя. Скільки обіцянок не втілив, Квартира і та в оренду взята, Ми ще стільки всього зробити хотіли, Але за нашим столом сьогодні не буде свята. На жаль, це правда, І все, що було, все марно, Я прокинуся у ліжку сам завтра, Надворі почнеться злива, буде хмарно. Вийду на балкон, сяду на перило, І задимиться цигарка у руках, А з цього найбільш жахливо Те, що до цього ні разу не тримав подібного в зубах. Потім задзвенять чарки, Що буде далі краще не знати, Ці довгі години - роки, Змусять все згадати. Вдих-видих і повертаєшся в минуле, З боку дивишся на себе дурного, Розумієш, що більше такого не буде, Розумієш, що втратив себе самого, Адже вона частинка десь у районі грудей, Вибирає серце, а вирішує голова, "Мені байдуже на інших людей" Ти ж сам тоді таке сказав... Відкриваєш очі. Скоро на роботу, Хоча, тепер вихідним буде субота, Адже зарплату можуть і на картку покласти, Не звично, що виходить трішки відкласти. Скільки зруйнувалося за мить, Хоча це дійсно були миті лише, Адже вона любила ходить Сама частенько до "Бушше", Там за кавою з кимось... Та що я придумую дурню, Таке лише комусь приснилось, Просто треба, щоб винним хтось був. І нікуди не дітись від стандарту, Так всі завжди роблять, Знаю, що шукати винних не варто, Але ж рани серце колять. Тому треба зарадити чимось, Або бокал цього вина, або... Вона, Сидить зараз із кимось, Та кого обнаюю сидить сама, Бо я ж знаю її ніби, Вона не робитиме з цього парад, До горла не йде шматок хліба... Ні, я хочу повернути все назад! Ті вечори, ті ночі, Прогулянки,подарунки, фільми, Гарячі губи, блакитні очі, Всі були щасливі, все було спільним. Все було чудово, Я не проклинатиму, обіцяю, Даю чоловіче слово. Мабуть ти чогось не знаєш або я чогось не знаю. Це загадка для обох, Розгадками лише ті рани солим, Тепер просто болюче - ніхто... Тепер, на жаль, ніколи... Знаю, що час розрахувати треба було, Але я не поспішав, Тепер вже можна поспішати, бо Вона пішла. Пішла.