Сутінки

Seras Mark #КЗП

Очевидно, що мене не існує, Я — частинка ваших думок. Я — хмаринка, що колись була тучею, Спустошена! Трохи сумно — не чутно. Бо не видно, сутінки, як із дна! Мої крила обірвала незвана коса. Всьому світу вимикач: «~~Не бажаю зла~~», Не тікай, не покидай, тільки не дарма. Переховано, у грудях лиш пустота, На картинах писали мертві почуття. Проковтнути і забути: «Ти мій назавжди», Обгорнути в подарунок, щоб стрічку вкрасти. Мерзну, в душі — ядерна зима, Темну лілію в руці тримав до кінця. Хоч і казали: «Відпусти», — не відпускав, Якщо зустрілись ми вночі, я б знову впав! Рефлективно пишу листа для неї, Я нестримно цю межу перетну. Я безсило тримаюсь на колінах, Наче демон! Крізь сльози повзу від спокус. Бо не видно, чомусь охопив туман! Лунав рев, став бранцем її губам. Тільки шепіт малював: «~~Не вір очам~~», Не відчиняй та не женись, любов брудна! Очевидно, що мене не існує, Я — частинка ваших думок. Я — хмаринка, що колись була тучею, Спустошена! Трохи сумно — не чутно. Бо не видно, сутінки, як із дна! Мої крила обірвала незвана коса. Всьому світу вимикач: «~~Не бажаю зла~~», Не тікай, не покидай, тільки не дарма.

2023-08-26 12:36:17

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Берніс Кірк

Дуже чуттєво 😍

Відповісти

2023-08-27 20:33:08

1

Seras Mark #КЗП

@Берніс Кірк велике дякую 😌

Відповісти

2023-08-27 23:46:00

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Hannah"

Jojo Harl

Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.

68

6

17510

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12850