Сутінки
Очевидно, що мене не існує
Я - частинка ваших думок.
Я - хмаринка, що колись була тучею.
Спустошена! Трохи сумно - не чутно.
Бо не видно, сутінки, як зі дна!
Мої крила обірвала незвана коса.
Всьому світу вимикач "~~не бажаю зла~~"
Не тікай, не покидай, тільки не дарма.
Переховано, у грудях лиш пустота!
На картинах писали мертві почуття.
Проковтнути і забути «Ти мій назавжди»
Обгорнути в подарунок, щоб стрічку вкрасти.
Мерзну, у душі - ядерна зима,
Темну лілію в руці тримав до кінця.
Хоч і казали відпусти - не відпускав,
Якщо зустрілись ми в ночі, яб знову впав!
Рефлективно пишу письмо для неї,
Я - нестримно цю межу перетину.
Я - безсильно тримаючись на коленях.
Наче демон! Крізь сльози повзу від спокус.
Бо не видно, чомусь охопив туман!
Лунав рев, став бранцем її губам.
Тільки шепіт малював - "~~не вірь очам~~"
Не відчиняй та не гонись, любов брудна!
Очевидно, що мене не існує
Я - частинка ваших думок.
Я - хмаринка, що колись була тучею.
Спустошена! Трохи сумно - не чутно.
Бо не видно, сутінки, як зі дна!
Мої крила обірвала незвана коса.
Всьому світу вимикач "~~не бажаю зла~~"
Не тікай, не покидай, тільки не дарма.
2023-08-26 12:36:17
6
2