Сутінки
Очевидно, що мене не існує, Я — частинка ваших думок. Я — хмаринка, що колись була тучею, Спустошена! Трохи сумно — не чутно. Бо не видно, сутінки, як із дна! Мої крила обірвала незвана коса. Всьому світу вимикач: «~~Не бажаю зла~~», Не тікай, не покидай, тільки не дарма. ​Переховано, у грудях лиш пустота, На картинах писали мертві почуття. Проковтнути і забути: «Ти мій назавжди», Обгорнути в подарунок, щоб стрічку вкрасти. Мерзну, в душі — ядерна зима, Темну лілію в руці тримав до кінця. Хоч і казали: «Відпусти», — не відпускав, Якщо зустрілись ми вночі, я б знову впав! Рефлективно пишу листа для неї, Я нестримно цю межу перетну. Я безсило тримаюсь на колінах, Наче демон! Крізь сльози повзу від спокус. Бо не видно, чомусь охопив туман! Лунав рев, став бранцем її губам. Тільки шепіт малював: «~~Не вір очам~~», Не відчиняй та не женись, любов брудна! ​Очевидно, що мене не існує, Я — частинка ваших думок. Я — хмаринка, що колись була тучею, Спустошена! Трохи сумно — не чутно. Бо не видно, сутінки, як із дна! Мої крила обірвала незвана коса. Всьому світу вимикач: «~~Не бажаю зла~~», Не тікай, не покидай, тільки не дарма.
2023-08-26 12:36:17
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Берніс Кірк
Дуже чуттєво 😍
Відповісти
2023-08-27 20:33:08
1
Seras Mark #КЗП
@Берніс Кірк велике дякую 😌
Відповісти
2023-08-27 23:46:00
Подобається