Кому я пишу ці теплі рими?
(18+)
З дотиком твоїх долонь я ллюся, Мов келих недопитого вина, Потяг котиться до Львова, А я вже гріюсь у твоїх губах. Я бачу світ в твоїх очах, Вони манять мене до тебе. Твій поцілунок на моїх устах, Вони просять твоєї потреби. Їх вогонь спалив мені скроні, шию, Я вже певно не проснусь, Губи мене, губи без тями, Скоріш роздягни. Там під блузкою усе горить, Воно проситься до твого тіла. Ти можешь усе, що хочеш зі мною творить, Навіть сяду тобі на коліна. Хочу лиш тебе під боком, І життя перенести в іншу реальність. Хто знав, що випалиш кроком, Скинех мене в ковдру, в нашу тональність. Ти для мене такий бажаний, Та водночас нездоланий. Тримай мене міцніше своїми руками– Вони правлять моїми думками. Бо мистецтво жити лиш у твоїх устах, Словах, що виходять так мелодійно. Наше мистецтво тепер у ранках з розлитим вином Під вечір на стінах. В ночі зупиниться час, Ця мить солодко-тягуча. Наші губи сплутались, танцюють вальс Думка про наближення кінця неминуча. Бо бачила на мапі інші міста, Та там не було тебе. Але зараз ніжить твоя простота, Тагне до сну, Падає зір. Не хочеться прокидатися мені зі сна, Бути поруч, з коханим моїх мрій. Там уві сні я бачу тебе, Твої прекрасні, дивовижні очі, Вони криються у темних ночах, Змушують забувати про себе. Та я не проти тонути в тобі - Це дивовижна казка, Через яку програла в даремній боротьбі... Забери мене до себе повністю, Ти такий бажаний для мене. І я торкнусь до тебе своєю безтурботністю, Аби навітики бути з тобою. ~~~~~~~~ Твір на конкурс з чудовою @carol_lane
З дотиком твоїх долонь я ллюся, Мов келих недопитого вина, Потяг котиться до Львова, А я вже гріюсь у твоїх губах. Я бачу світ в твоїх очах, Вони манять мене до тебе. Твій поцілунок на моїх устах, Вони просять твоєї потреби. Їх вогонь спалив мені скроні, шию, Я вже певно не проснусь, Губи мене, губи без тями, Скоріш роздягни. Там під блузкою усе горить, Воно проситься до твого тіла. Ти можешь усе, що хочеш зі мною творить, Навіть сяду тобі на коліна. Хочу лиш тебе під боком, І життя перенести в іншу реальність. Хто знав, що випалиш кроком, Скинех мене в ковдру, в нашу тональність. Ти для мене такий бажаний, Та водночас нездоланий. Тримай мене міцніше своїми руками– Вони правлять моїми думками. Бо мистецтво жити лиш у твоїх устах, Словах, що виходять так мелодійно. Наше мистецтво тепер у ранках з розлитим вином Під вечір на стінах. В ночі зупиниться час, Ця мить солодко-тягуча. Наші губи сплутались, танцюють вальс Думка про наближення кінця неминуча. Бо бачила на мапі інші міста, Та там не було тебе. Але зараз ніжить твоя простота, Тагне до сну, Падає зір. Не хочеться прокидатися мені зі сна, Бути поруч, з коханим моїх мрій. Там уві сні я бачу тебе, Твої прекрасні, дивовижні очі, Вони криються у темних ночах, Змушують забувати про себе. Та я не проти тонути в тобі - Це дивовижна казка, Через яку програла в даремній боротьбі... Забери мене до себе повністю, Ти такий бажаний для мене. І я торкнусь до тебе своєю безтурботністю, Аби навітики бути з тобою. ~~~~~~~~ Твір на конкурс з чудовою @carol_lane
2023-09-22 10:46:53
4
1