Я п'ю ковток отрути
Сніжана Ворон
І знову уві сні я бачу твої очі... Я ніяк не можу тебе забути. Мені кохання шепоче уві сні, Бача твої очі, я п'ю ковток отрути. Так, я брешу, що я тебе забула, Я брешу сама собі, що я тебе не люблю... Я в омуті спогадів потонула, Я сама себе згублю... Мене більше не рятують, Я більше не важлива тобі... Хай мої почуття тебе здивують, Щоб ти припав до моїх уст, Я ж знаю, що мене ти ще кохаєш, Тому турбуєшь мій сон... Я знаю, що ти мене чекаєшь, Наші серця б'ються в унісон. Але пора відпустити, І в тебе, і в мене є пара, Ми можемо тілько одне одного мучити... Це за нашу помилку нам божа кара...
2023-02-02 13:22:16
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Вав😍 Це ніжно,чарівно. Я немов це відчула. Автору оплески й квіти💐👏🌹
Відповісти
2023-02-02 13:26:50
1
Сніжана Ворон
@Сандра Мей ого, велике дякую😍😍😍😍 завдяки вашим коментарям, мені хочеться, ще більше опублікувати, дякую вам🌹
Відповісти
2023-02-02 13:28:29
1
Інші вірші поета
Чи зустрінемось знов? Мій нещасний кат Моє серце для всіх стане кам'яне... САЛЬВАДОР ДАЛІ, ПОСТІЙНІСТЬ ПАМ'ЯТІ
Інші поети
Pame
@Pame
Dea_chaos
@Dea_chaos
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6131
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2142