Хто ми?

Сніжана Ворон

Ти вбивця декількох життів, Причина сліз і ненависті до світу. Хтось через тебе літав з мостів. Для тебе його життя може бути миттю. На жаль, може ніколи і не дізнаєшся, Чиє життя зміг ти погубить. Світом далі ти милуєшся, Бо тобі нема про що скорбить... Але ти став для когось кінцем, Порубав його душу на шматочки, І в сльозах змусив захлинатися. А ти не пророниш ні злізиночки... Може, це близька тобі людина, Якій ти в гніві щось промовив, Слова, що в серце вставили кинжал? Можливо, в його душі крик, що краще би побив! Для себе ти - миротворець, А може, просто янгол, Та тепер через тебе хтось чужинець, І кожну ніч його трясе... Так, ти міг зробити це випадково, Навіть не помітивши, Як це слово його зламало І як тепер від болю він не може встати. Ти дав йому ковток отрути, Він від болю звивався. Але про це ти встиг забути, Для цього ти навіть не старався. Мені від цього хочеться сміятись, Як, однак, можно просто когось вбить... І як легко про це забуть Може треба оглянутися? Хтось через тебе кляне свої мрії! Може ти його доламав! Він розповідає, як ти зламав його історії І вже забув, як сам когось зламав. ________________________________________ П.С. Один з кращий вірш на конкурсі "Важкий вибір"(кожен вірш був прекрасним)

2023-03-16 06:28:34

5

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Сніжана Ворон

дуже дякую🙏🤗. Він хоч і простий, але є про що порозмірковувати👉👈

Відповісти

2023-03-16 10:58:57

1

Coffee Content

Мені ваш вірш дуже сподобався! Під час його оцінювання на конкурсі його автор мені був невідомий.

Відповісти

2023-03-17 11:24:12

1

Сніжана Ворон

@Coffee Content я рада, що він вам сподобався🤗

Відповісти

2023-03-17 11:25:27

2

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12331

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5767