Прощавай, моя забута любов
Я відчуваю твій сум за мною, Мені теж тебе не вистачає, Начебто я в бою, Де ні чого не вщухає... Я хочу до тебе, Я насправді за тобою скучила. По венам мов любов моя тече, Вона мене і змучила. Я бачу тебе блідим, Коли зі мною розмовляєшь. Всі почуття перетворяться в дим, Ми більши разом не літаємо. Ми обидва винні, Що одне одного втратили, Теперь усе забути ми повинні, Не зважаючи на те, що ми обидва скучили. Це наша велика помилка, Що тоді одне одного відпустили. Наші почуття тепер для нас могила, Але зробити це ми мусили. Забувай мене, Воно тебе губить! Ти ж не скажений, Воно тебе може вбить. Прощавай, моя забута любов! Прости ж нас за нашу помилку... Нас це погубить знов, Бо ми одне одного не забули.
2023-02-02 12:53:48
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Вав😍 Сильно, гарно, казково. Ця етика й слова мене зачарували. ❤️🌹 ( вірш в закладки)
Відповісти
2023-02-02 12:57:06
1
Сніжана Ворон
@Сандра Мей Боже, мені дуже приємно😖❤️, Я дуже рада, що вам сподобалось❤️‍🔥
Відповісти
2023-02-02 12:58:58
2
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1779
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1093