Прощавай, моя забута любов
Я відчуваю твій сум за мною, Мені теж тебе не вистачає, Начебто я в бою, Де ні чого не вщухає... Я хочу до тебе, Я насправді за тобою скучила. По венам мов любов моя тече, Вона мене і змучила. Я бачу тебе блідим, Коли зі мною розмовляєшь. Всі почуття перетворяться в дим, Ми більши разом не літаємо. Ми обидва винні, Що одне одного втратили, Теперь усе забути ми повинні, Не зважаючи на те, що ми обидва скучили. Це наша велика помилка, Що тоді одне одного відпустили. Наші почуття тепер для нас могила, Але зробити це ми мусили. Забувай мене, Воно тебе губить! Ти ж не скажений, Воно тебе може вбить. Прощавай, моя забута любов! Прости ж нас за нашу помилку... Нас це погубить знов, Бо ми одне одного не забули.
2023-02-02 12:53:48
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Вав😍 Сильно, гарно, казково. Ця етика й слова мене зачарували. ❤️🌹 ( вірш в закладки)
Відповісти
2023-02-02 12:57:06
1
Сніжана Ворон
@Сандра Мей Боже, мені дуже приємно😖❤️, Я дуже рада, що вам сподобалось❤️‍🔥
Відповісти
2023-02-02 12:58:58
2
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6825
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3063