Зламаний король

Сніжана Ворон

Скільки голів тут поклав, Щоб до цілі своєї дійти? Багатьох ти врятував, Поки забував, хто ти? Тепер ти - король, Всіх ворогів ти подолав. Та ти вже зіграв свою роль, Бо почуття свої замикав! Скільки крові ти пролив? Скажи, воно коштувало цього?! Багатьох ти вбив! А в серці вже нема нічого. Ти носиш маску, А що ти хаваєш під нею? Чи можно там знайти ласку? Що стало з твоєю душею? Свою маску не знімаєш, Бо страшно - під нею фіаско! А що потім ти згадаєш? Свою ненависть? Свою жорстокість? Ти вже зубув, хто ти! Чого коштує чиєсь життя?! Когось одного ти залишив помирати. Зубувши про чиїсь почуття. Тепер ти на колінах. Скоро ти залишишся без голови! Десь тобі зіграють на воалінах. Тепер ти лишився без слави. А які твої останні слова, Наш зламаний король? По щокам короля тече сльоза. Покинув його покровитель. "Я хочу померти вільним, Зідравши з лиця свою маску!" Всім він здавався міцним, Та перед смертю слабкість зміг показав...

2023-03-22 11:31:57

6

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Сніжана Ворон

дякую, приємно дуже🤗❤️

Відповісти

2023-03-22 12:18:37

1

Марі КА

Цікаво.

Відповісти

2023-03-22 15:33:57

1

Сніжана Ворон

@Марі КА дякую🤗

Відповісти

2023-03-22 16:07:58

1

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4844

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

3909