Зламаний король

Сніжана Ворон

Скільки голів тут поклав, Щоб до цілі своєї дійти? Багатьох ти врятував, Поки забував, хто ти? Тепер ти - король, Всіх ворогів ти подолав. Та ти вже зіграв свою роль, Бо почуття свої замикав! Скільки крові ти пролив? Скажи, воно коштувало цього?! Багатьох ти вбив! А в серці вже нема нічого. Ти носиш маску, А що ти хаваєш під нею? Чи можно там знайти ласку? Що стало з твоєю душею? Свою маску не знімаєш, Бо страшно - під нею фіаско! А що потім ти згадаєш? Свою ненависть? Свою жорстокість? Ти вже зубув, хто ти! Чого коштує чиєсь життя?! Когось одного ти залишив помирати. Зубувши про чиїсь почуття. Тепер ти на колінах. Скоро ти залишишся без голови! Десь тобі зіграють на воалінах. Тепер ти лишився без слави. А які твої останні слова, Наш зламаний король? По щокам короля тече сльоза. Покинув його покровитель. "Я хочу померти вільним, Зідравши з лиця свою маску!" Всім він здавався міцним, Та перед смертю слабкість зміг показав...

2023-03-22 11:31:57

6

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Сніжана Ворон

дякую, приємно дуже🤗❤️

Відповісти

2023-03-22 12:18:37

1

Марі КА

Цікаво.

Відповісти

2023-03-22 15:33:57

1

Сніжана Ворон

@Марі КА дякую🤗

Відповісти

2023-03-22 16:07:58

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

13168

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2869