Фінальная партыя
Ня ведай роспачы й самоты Ў маёй расчуленай душы Сагрэе рукі мяккі дотык Далонямі тваёй шчакі. Імкнуся вуснамі да шыі, Зь якой прыемны арамат Знаёмы, як зь дзяцінства былі Найлюбыя пахі гарбат. Лагодны позірк роўна ў вочы, Разбэшчаная ў кванты сьмерць; І цемра, што я бачу ўночы — Мэйтнэр у келіху бы ферзь. Нібыта крок апошняй пешкай, Што ператворыць пошлы рух Лінейным матам каралевай Над каралём вячэрніх дум. Крананьні сьмелыя да сьцёгнаў, Да таліі, і да грудзі Схапіўшы мой апошні подых Зрываеш кветачак лісткі. Як песьнь вясновая, у ноты Складзецца гук гарачых цел; Віном чырвоным разальецца Як полымя, як натр ў вадзе. І больш ня мёрзнуць мае рукі, Твае, напэўна, так даўно. Ня ведай роспачы й самоты, Давай трымаць адно 'днаго.
2023-07-30 22:08:00
4
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Łahodnaja
@Dmitri Lokashincofe 😱😱😱😱 та ты шооооо Блін а як я так жыла ўсё жыцьцё што нават на думку не зайшло, што Беларусі не існуе... Спрадвечна буду дзякаваць вялікай рускай гутарцы за тое што не зьнішчыла маю спадчыну!!!!!!! Матка боская, як выкшталцона вы мовіце я не магу Блінннн гэта што аказваецца расейская мова зьявілася раней за беларускую... Вось халера, ну я гадаўё неадукаванае Зусім забылася што Беларусь нашчадніца расейскай імперыі а не Вялікага княства літоўскага 😞😞😞
Відповісти
2023-10-20 18:44:10
2
Łahodnaja
@Dmitri Lokashincofe @SHAULA паглядзі якая я неадукаваная аказваецца😞
Відповісти
2023-10-20 18:44:46
2
Dmitri Lokashincofe
@Łahodnaja спокойно мисс, а знаю что ето беларуской язик-так шучусь просто с вами
Відповісти
2023-10-22 19:37:39
1
Схожі вірші
Всі
Присвячую
Присвячую тобі вірші українською, Бо не знаю, якою мовою висловлювати свої почуття. Хоча, для тебе, мабуть, краще російською, Але я вірю: зрозумієш і так. Бо коли ми зустрінемось, важливим буде лиш погляд: Серце не потребуватиме слів, Йому буде байдуже звідки ми родом, Навіть, якщо з ворожих країн.
73
4
4949
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2467