- Іссарам? - Лейтенант заікаючись підповзав назад від створіння яке стояло перед ним. - О боги.
Волосся змінило свій колір на світло-фіолетовий, з лоба вирвали два закручиних як баранячі роги, а кольчугу і одяг розірвали мязи які зявились на тілі чаклунки, шкіра стала темно сірою зіниці стали вертикальними, а райдужка червоною, тіло покрили незадумливі узори які переплітались і розплітались і в полумї і відзеркалені трьох місців набирали бліндо кривавого коліру, а дзвінкий сміх лунав над полем битви і кожен раз цей сміх супроводжували крик жаху і болю, за лопаток розправились оперені білосніжними піріїнами величні крила, руки були буквально по лікті в крові, нігті стали міцніші за метал.
Удар бойового молота застав її з ненацька, хоч і слух і нюх в рази стали кращими за звірині. Звіриний крик вирвався з горла Діани і розворотом вона вдарила по напавшому на неї, руківя зупинило улар і коваль-шаман встояв на ногах і злісно оскалив зуби на демона білого легіону. Ліроніл почав йти кругами навколо демониці та важко дихаючи слідкувала за кожним його кроком і невідривала руки від правого плеча яка переламав Ліроніл.
- Друїд. - Протягнув демон. - Давно нікого з вашого роду не бачив на світі. - Ліроніл коротко кивнув в відповіть. - Невже ти думаєш, що Сийб тобі допоможе?