«Кого там ще Бог послав? Що дивишся? Не можна тобі виходити за територію бази. Як чого? Ти останній раз як вийшов, що було? Не дивись так. Ти вийдеш,  нажрешся як свиня, а мені розгрібати. Як пояснити народу, що те створіння з гострими вухами не ельф ? Конспірацію ти і так порушуєш, вічно тягне тебе на подвиги, якщо ж ти йдеш на подвиги то пиши пропало! Я злий?! Ти Білого бачив?! Ну і що, що він брюнет?! Бери приклад! Їй богу, відірвала би тобі вуха.
Так, він тоже ельф, і? Так, вуха як і в тебе, не відривав їх ніхто! Ти бачив яка в нього тінь?!»
З щоденника лейтенанта Діадель


Воля - це вітер дикого поля,
Там лежать братів тіла,
Що йшли до кінця.

Вона вірна сестра для Бійця.
Що наповняє наші серця?

Вогонь і вода, пісня дзвінка -
Це молодість, бурна ріка,
Що потоком все змила.
І вогнем душа палала,
Поки рука партизана тримала меча.
І остання битва була прекрасна і страшна:
Лилась кров за волі ім'я -
Він наш безсмертний брат.
Смерть легка, наче келих вина.
А над лісом сива борода,
І партизана вже нема.
І лишилась тишина.

І прозвучать тих імена,
Чиї голови впали не дарма,
І предки приймуть Бійця.
Про них пам'ять буде вічно жива:
Про славних предків і Бійця.
Розповість нам пісня сумна,
Як плакала мати Бійця,
Як горем заливалась юна сестра.
Та сина й брата вже нема.

Боги плювали  на нас з висока -
Тут правди нема,
Там загримить гроза:
Народ зламає кандала
І згадає ім'я безіменного бійця.

Може, і кров моя холодніша вогня,
І в вітру сила більша ніж моя,
Та нас тут тьма.
Люті крики заглушать недругів молитви:
Серед наших розгніваних лиць і боги падають ниць.
Хоробрим серцем наділений лиш той,
Хто пройшов через вогонь.
      Автор: Аша Сказителька

   Перший Кулак розташовувався на пагорбі і був єдиним ельфійським містом в Лісовому Королівстві, яке, мало того, що повністю лежало на землі, а ще й було обнесене  дев'ятиметровою кам'яною стіною. Основна частина ельфів, які жили в місті, були нащадками степових ельфійських кланів, які останні три роки ведуть більш-менш осілий спосіб життя: навіть вибрали собі королеву і формують тісні зв'язки з Сто Доріг, та її права, як повноправного монарха, ніхто не визнав, хоча, судячи з частих візитів до короля Бора Золотого... Та зараз не про них, і не про сам Перший Кулак, а про події, які відбуваються тепер там.
    Зорді кусав нігті, заклавши ноги під себе, і уважно глядів на алхіміка, який творив якусь невідому глядачу річ. Блакитна рідина вилилась в пробірку з білою речовиною, яка світилася тусклим світлом, алхімік задоволено усміхнувся лівим кутиком губ і косо глянув на Зорді.
– Якщо що, клич лейтенанта Діадель, – скомандував він.
– Щуролов, може, краще не треба? – Голова повстання прищурився.– Останнього разу лейтенант нас мало не вбила.
– Треба, але … але все ж вимушений визнати, що вона неймовірно мила в гніві, крім того, як ми виконаємо план?
– Так я проти нього! Ця штука може вбити тебе тільки так, – Зорді скис лицем, а Щуролов видихнув і одним махом випив всю рідину, яка легко віддавала мочею троля.
– Біжи за … – ельф, не дослухавши до кінця, телепортувався в Чорнолісся до лейтенанта Діадель.
– Там Щуролова кантузить! – Тільки пройшовши через телепорт видав вождь.
– Блять, – коротко мовила Діадель.
   Як помітила руда ельфійка, саме це слово найчастіше вона і керівництво вживали, коли мова хоч якимсь чином зачіпала Крона: надто вже легко алхімік знаходив пригоди на м'ягке місце. Хоч він і був людиною, та вдача в нього - як в справжнього кендера - але його значення для повстанців не можна було недоцінити: ходять слухи, що він навіть землю на золото може перетворити. Це, звісно ж, вигадки, але близькі до реальності: мідь - ось що він перетворює на золото. Завдяки ньому в фінансуванні повстанського руху немає проблем. Та є проблеми з конспірацією, адже, як то кажуть: "Бачиш п'яного мага - біжи в ліс і ховайся під кущем". Так от. Але з енійцями обстановка куди гірша - ті майстри шукати проблеми на тверезу голову: так, Щуролов, сходивши одного разу на ринок за покупками, додумався розплачуватися золотими з чеканкою пробірки і кинжлала: саме такі чеканять повстанці для торгівлі з іншими державами. Його здали, тому він і переїхав з Зеленого Порту в Перший Кулак. Про минуле цього енійця нічого не відомо.
До речі, для зрозумілості я вам поясню, яка в даному світі є система "магії". Існує три основних напрямки:
   Перший - це магічна дорога сили або, як називають її послідовників, магами, чаклунами чи  ватісами в честь бога-покровителя Ватіса першого ложа – білого ложа, члени якого використовують силу для створення заклинаннь (в основному бойових). Це, так би мовити, козирні карти на полі бою. Також варто відзначити, що ложе найчисельніше, і лише одиниці з даного ложа мають таку здібність, як лікування поранень. Ватіс на нічному небі - це срібний місяць. Ознакою класу є гроза.
  Другий напрямок - це алхіміки, менталісти (емпати) чи енійці – на честь богині-покровительки Енії другого фіолетового ложа – значна частина магів і членів третього ложа не можуть освоїти науки даного ложа, оскільки тут досить часто доводиться маніпулювати силою. За деякими даними, Хранитель Імперії був вихідцем саме з цього ложа, та з якої школи - невідомо. Отже, ознакою є велика тінь. Та даний напрямок мало того, що ділиться на школи, так ще й на підкласи: алхіміків і менталістів. Перші, зазвичай, є ще тими занозами в заді під час війни: не покажуть себе на полі бою, але тишком наставять пасток. Саме так, пасток для цілої армії. Мають найбільш "обезбашену" натуру - перевершують навіть ельфів - і, напевно, душевно здорових серед них немає. ( Я, принаймі, не зустрічала). Мають схильність тестувати всі рідини, які створять, на собі, але, що варто зауважити, є в даного класу менталістів великі плюси: на рівні клірика піднімуть бойовий дух воїнів, і солдати їх досить легко сприймають і довіряються, через емпатичні здібності, правда. Головною зброєю менталістів є здатність контролювати думки інших і можливості зводити людей з розуму - основна причина ненависті до них.
  Третім напрямком є некромантія. Послідовники Нурта – нурійці, некроманти. Найдивовижніше: чотири з п'яти некромантів - жінки. Некромантія не просто дозволяє підняти з мертвих, а й вилікувати найстрашніші хвороби, і залікувати смертельні рани. Символом некромантії є тьма, яка надзвичайно сильно приманює німф. Також їх покровитель - це Нурт - чорний місяць.
   Отже, як починається навчання силодія? Від 6-10 років дитя зі здібностями віддають в учні до спеціального навчального закладу, де юних володарів сили навчають магічної мови, письма, вчать історії. Навчання є платним. Після п'яти років навчання учню дають можливість дізнатися, до якого ложа його направлять. Дізнаються завдяки простому тесту – на шкірі потрібно написати "Я - силодій." Якщо слова загоряються, то навчання пройшло не дарма, і наступним кроком є зустріч з німфою, яка дивиться в душу людини і говорить, що там бачить. Якщо є признаки грози, тіні, чи тьми, то, відповідно, відправляють в те ложе. Далі віддають двох чи двох трьох учні до силодія, де вини навчаються на практиці свому ремеслу. Після досягнення рівня бакалавра, який дає силодій-вчитель, юний силодій стає самостійним, і коли йому приходить повідомлення про те, що його допускають до проходження першого випробування, він чи вона відправляються в вежу шляхів, яка є їхньою рідною. Там його проходить і, або стає повноправним силодієм, або помирає. Якщо ж бакалавр відмовляється від проходження випробування, то стає ренегатом, отримує коричневу мантію і не допускається до освоєння нових лож. Він отримує шанс стати вищим силодієм і можливість стати лідером свого ложа, в обов'язки якого входить  нагляд за учнями, в яких  є аномалії сили, або ж майстром сили і виконувати завдання вищого рівня, а, вкінці-кінців, може стати магістром вежі.
  

Учень, бакалавр, силодій, вищий, майстер, магістр.