Весняний ранок
Світлана Мелашич
блакитний бриз, краси заливи, кришталь терпких благословiнь, травневый час, луги, росини, чарiвнii I впалii на грань. Часоплин весняноi бурi, квiткових мелодiйних злив. I нiжнiсть рос лазурi, I стрiлки дiви юноi брiв. Бiлiючих долонь серпанок, замрiяних небес течiння, малини хмар свiтанок i святiсть ладану цвiтiння.
2021-01-21 17:03:39
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Світлана Мелашич
@MERYEM дякую
Відповісти
2021-01-24 09:51:38
Подобається
Інші вірші поета
Журавка Генію Серце Земле
Інші поети
Юлія Мушак
@yulia_mushak
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3781
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3904