Набридло

Стренжер

Ти не думай, що я пробачу Ці вчинки твої нерозумні. А що, думав я не побачу Очі, до дівчат безумні. Докорятимуть хай інші А я просто від тебе піду. Сподіваюсь, є мудріші, Що з тобою не втраплять в біду. Тільки, жаль, що відкрила очі Надто пізно. Але, нарешті, Не буду плакати півночі... А що ти скажеш своїй решті? Тим невинним, що не знали. Полюбивши тебе всім серцем. А тобі все було мало - Тепер у кожної сліз озерце.

2018-06-19 06:11:46

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Ama.nda_

Мило

Відповісти

2018-06-20 15:13:08

Ama.nda_

Ти молодець , гaрно пишеш:)))

Відповісти

2018-06-20 15:16:12

Стренжер

@Ama.nda_ Дуже дякую)😊

Відповісти

2018-06-20 15:17:11

Інші вірші поета

Вороги Натхнення Світ Думки про майбутнє

Інші поети

BON BON

@bon_bon_c0xu

Cristina Zemba

@Cristina_Zemba

Natlyindaeyo

@drewbarry23

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11208

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

8717