Натхнення

Стренжер

Невже збулося? Це бажання... Моєї душеньки кохання. До мене враз прийшло воно, Натхнення. Стало полотно Моє яскраве, різнобарвне. І все оте, таке уявне, Вже на папері вилилось. Те все, що снилось і мислилось, А, може, навіть, загубилось, Якимось сенсом наповнилось. Всякий митець це зрозуміє, І неважливо, що він вміє. Малює гарно, чи співає, А може просто вишиває. Все те - мистецтво! Хай воно Вже не опуститься на дно. Та тріумфує! Назавжди... О, музо, прошу, лиш зажди Хвилинку... Я тебе чекала. О, ні... Пішла. Так як і обіцяла...

2018-05-12 23:16:55

Інші вірші поета

Світ Втрачена Набридло Співай

Інші поети

Siriin

@Siriin

Ruslana

@rock_ksolana

Богдан Кухта

@bogdan_kukhta

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

2320

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1856