Світ

Стренжер

Коли затихнуть всі вітри Й земля нап'ється вповен, Скажи: "Я на рахунок три Ввійду в сузір'я човен Та понесуть зірки туди, Де не було нікого. Тому немає там біди, Немає там такого. Цей світ чарівніший за наш, Бо там панує тиша. Лети, окресливши віраж, Як зірка-дивовижа. Та обережно: місце те Є іноді закритим, Бо деяким все зло - святе, А світ той є убитим". Сказавши це, лети туди На схід, назустріч сонцю. А я шукатиму сліди, Повірив незнайомцю.

2018-10-15 15:21:42

12

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Vita Riter

Класс! Красиво та чарівно! 😍😍😘😘

Відповісти

2018-10-15 16:17:52

2

Стренжер

@Vita Riter дякую😊💞

Відповісти

2018-10-15 16:18:45

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11470

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1927