Вороги
Чому між нами сварка знов? Чому ти так кричиш? Лиш повернися до основ, А злобу цю залиш. Негоже матері кричати На свою кровинку. Покинь. І починай повчати. Не чекай хвилинку. Вже краще з голоду померти, Ніж це переживати. Твої слова все хочуть зжерти, І душу пожувати. "Та ми з тобою є родина! Лише згадай про це. Матусенько моя єдина, Ти вмий від сліз лице..." А заклики не допоможуть. Молитви безсильні теж. Два серця уже не можуть Зв'язатись без жодних меж. І справді, вже надто пізно. Одна з них спокійна навік. А інша не дивиться грізно На старість холодних повік. Багато хотіли сказати І разом зробити могли. Але ті обрали мовчати Байдужість на себе вдягли. Ви свідки, тому пам'ятайте - Родина - це дуже важливо. Ніколи її не кидайте Й побачите справжнє диво.
2018-06-28 14:32:10
16
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Стренжер
@Дориана Логер Н-непопулярность) 😀
Відповісти
2018-06-28 19:29:48
1
Відьма
Гарно і зі смислом
Відповісти
2018-07-25 17:30:16
1
Стренжер
@Відьма 💗☺️
Відповісти
2018-07-25 17:30:33
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2696
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1776