Вороги

Стренжер

Чому між нами сварка знов? Чому ти так кричиш? Лиш повернися до основ, А злобу цю залиш. Негоже матері кричати На свою кровинку. Покинь. І починай повчати. Не чекай хвилинку. Вже краще з голоду померти, Ніж це переживати. Твої слова все хочуть зжерти, І душу пожувати. "Та ми з тобою є родина! Лише згадай про це. Матусенько моя єдина, Ти вмий від сліз лице..." А заклики не допоможуть. Молитви безсильні теж. Два серця уже не можуть Зв'язатись без жодних меж. І справді, вже надто пізно. Одна з них спокійна навік. А інша не дивиться грізно На старість холодних повік. Багато хотіли сказати І разом зробити могли. Але ті обрали мовчати Байдужість на себе вдягли. Ви свідки, тому пам'ятайте - Родина - це дуже важливо. Ніколи її не кидайте Й побачите справжнє диво.

2018-06-28 14:32:10

16

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Стренжер

@Дориана Логер Н-непопулярность) 😀

Відповісти

2018-06-28 19:29:48

1

Відьма

Гарно і зі смислом

Відповісти

2018-07-25 17:30:16

1

Стренжер

@Відьма 💗☺️

Відповісти

2018-07-25 17:30:33

1

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4121

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3429