Вороги
Чому між нами сварка знов? Чому ти так кричиш? Лиш повернися до основ, А злобу цю залиш. Негоже матері кричати На свою кровинку. Покинь. І починай повчати. Не чекай хвилинку. Вже краще з голоду померти, Ніж це переживати. Твої слова все хочуть зжерти, І душу пожувати. "Та ми з тобою є родина! Лише згадай про це. Матусенько моя єдина, Ти вмий від сліз лице..." А заклики не допоможуть. Молитви безсильні теж. Два серця уже не можуть Зв'язатись без жодних меж. І справді, вже надто пізно. Одна з них спокійна навік. А інша не дивиться грізно На старість холодних повік. Багато хотіли сказати І разом зробити могли. Але ті обрали мовчати Байдужість на себе вдягли. Ви свідки, тому пам'ятайте - Родина - це дуже важливо. Ніколи її не кидайте Й побачите справжнє диво.
2018-06-28 14:32:10
16
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Стренжер
@Дориана Логер Н-непопулярность) 😀
Відповісти
2018-06-28 19:29:48
1
Відьма
Гарно і зі смислом
Відповісти
2018-07-25 17:30:16
1
Стренжер
@Відьма 💗☺️
Відповісти
2018-07-25 17:30:33
1
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2567
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1221