П'ятниця . Останній вечір .
В маленькій кімнаті освітленій свічкою ,
Прощальний лист для вас пишу ,
Хочу сказати що вас залишаю ...
Вручаю в руки матері судьбі .
І слово даю що вас я забуду ,
Більше ніколи ми не побачимось знов .
Лист не відправлю ,
Кімнату залишу пустою .
В легкім мерехтінні вогню я
бачу ваш силует .
Ваші слова мене переслідують ,
Кожного порівнюю з вами .
Здавалося якщо поїду , легше стане .
Та лиш квитки на потяг душу мою не лікують ,
І легше мені ніяк не стає .
У важкій праці себе ховаю ,
щоб сил не вистачало думати про вас ,
Щоб лягаючи в ліжко зразу засинала і не встигала згадувати ту ніч .
Цікаво чи думали про мене коли лягали спати ?
Чи ви хоть раз мучилися так як Я ?
Напевне ту зустріч ви вже забули ,
і з іншою крутите роман .
Спочатку було важко ,
всюди ваш погляд шукала .
Дивилась на світ засмученими очима ,
Над жартами чужими не сміялась .
Не дозволяла дивитися в мій бік .
Та потім звикла бути без вас ,
Прийшлось навчитись так жити ,
Почуття погасли , до вас я охолола ,
І зрозуміла що вами Я перехворіла .
2021-10-29 10:02:43
11
4