Спогади
Анна Топтун
Нещодавно. Згадала на днях, Як в перші дні наповнював страх. Згадала я, й тремтіння в ногах. Тривоги, що з'являлись у снах. Пам'ятаю, як сидіти боялась одна. Боялась стояти біля свого вікна. Здригалась від кожного грому. Згадала, як швидко бігла додому. Як хотілося раптом стати сліпою, Щоб не бачити того роддому. Де з-під завалів дістали живою Матір майбутню далеко від дому. Сховатись, й не відкривати нікому. Раптом взяти і просто стати глухою, Не чути сирену і забути про втому. Хоча б на хвилину стати простою. Пам'ятаю біль від перших втрат Що лишились після масових страт Очі б не бачили, що накоїв бурят Трощили, вбивали, немов цуценят. На дорогах лежать криваві тіла Вбиті у спину прямо посеред села Ріки із сліз. Кривава була весна Ось така до нас завітала війна
2023-03-04 20:49:21
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Я не в силах стримати сліз. Це гарно, боляче й неймовірно!!! 👏🔥
Відповісти
2023-03-05 16:27:39
1
Анна Топтун
@Сандра Мей , дякую, нажаль такі емоції
Відповісти
2023-03-05 16:28:17
1
Інші вірші поета
Струна Де ж ти там загублене дитя? Як стати щасливим Сльози дитини
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2618
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11497