Ріка
Ріка текла собі далеко, далі.
Ріка життя, ріка всіх спогадів й печалі.
Ріка майбутнього, ріка кохання й снів,
Ріка тікала від минулих слів.
Вона тікала він думок безстрашних,
Від сліз, від болю, від людей нещасних,
Що не дивились в очі й не сміялись,
І вже ніколи і ні за що не мінялись.
Ріка текла собі спокійно й безтурботно,
Чекала тихий голос, що все співав скорботно.
І не всміхалась, більш не бігла як колись,
Вона все слухала той голос, що кричав: "Молись!".
І сумно їй було на серці крижаному,
Що, вже, здавалось, не всміхалося нікому,
Лиш голосу, що все співав спокійно
І не змовкав. А в серці було добре й мрійно.
2020-12-26 21:35:09
5
0